Актор і режисер Станіслав Говорухін помер на 83-му році життя. Про це повідомив спікер Держдуми РФ В'ячеслав Володін, інформує Ukr.Media.
Говорухін, за словами Володіна, помер 14 червня о 10:37 у санаторії „Барвиха“ після важкої і тривалої хвороби.
Депутати вшанували пам'ять Говорухіна хвилиною мовчання - він очолював комітет з культури Держдуми.
Інформація про смерть артиста з'явилася 13 квітня, але рідні Говорухіна спростували її. Дружина актора Галина Говорухіна розповіла що її чоловік відчуває себе відмінно і знаходиться поруч з нею.
Говорухін відкрив для глядача Удовиченко та Ходченкову
Станіслав Говорухін прославився як режисер фільмів "Вертикаль" (1967), "Місце зустрічі змінити не можна" (1979), "Десять негренят" (1987), "Благословіть жінку" (2003). Його остання стрічка "Кінець прекрасної епохи" за мотивами оповідань Сергія Довлатова вийшла на екрани в 2015 році. У серпні 2017 року Говорухін заявив, що більше не буде знімати кіно.
Говорухін у своїх картинах не раз відкривав для глядача нових актрис: Ларису Удовиченко в "Місце зустрічі змінити не можна", Світлану Ходченкову в "Благословіть жінку", Аглаю Шиловську у фільмі "У стилі jazz".
Коли Удовиченко прийшла на проби у фільм "Місце зустрічі...", Говорухін навіть не зрозумів, що вона раніше вже знімалася в картині "Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо". Правда, сцену з її участю з фільму потім вирізали. Проби Удовиченко пройшла не з першого разу.
- Я відправив дівчину додому. Потім якихось тільки актрис не пробував на цю роль — жодна не підходила, все якась фальш прослизала. Нарешті, коли вже почалися зйомки, вирішив без всяких проб викликати ту дивну дівчину. Як ви могли переконатися, що не помилився, згадував Говорухін в інтерв'ю журналу "7 Днів".
Ходченковою Говорухін спочатку захоплювався, але потім розчарувався і не приховував цього. Актриса дебютувала у фільмі "Благословіть жінку" в 2003 році. Тоді вона важила на 15 кілограмів більше, ніж зараз. Режисер вважав, що Світлана після його фільму почала зніматися у дешевих серіалах, схудла і стала, як усі.
- Дуже здібна в професії, фактурна — з прекрасною зовнішністю, з хорошою статтю, з абсолютно нормальною фігурою. Могла б бути великою актрисою, але.... Казав їй: "Світлано, не здумай стати такою, як усі, не прагни в стадо! Стадних на акторському ринку — мільйони, а таких, як ти, — нікого". І ще попереджав: "Не знімайся у дерьмових проектах, не йди з гарної картини в дешевий серіал!" Не допомогло. Що поробиш, якщо мізків у людини бракує. Я встиг ще зняти її в картині "Не хлібом єдиним" і все — далі вона почала боротися з природою, сіла на жорстку дієту і домоглася свого: сильно схудла і стала точь-в-точь як всі, - говорив режисер.
Сім'я і діти
Першою дружиною Говорухіна стала радянська театральна актриса Юнона Караєва, на якій він одружився в 1961 році у 25-річному віці. Вона зіграла у фільмі "Місце зустрічі змінити не можна" Галину Желтовську, другу дружину Груздєва, героя Юрського.
- Першу свою дружину я, можна сказати, вкрав зі сцени Казанського драматичного театру імені Качалова. В найкрасивішу жінку в місті не закохатися було неможливо. Всі і закохувалися. І я не став винятком. Дуже було приємно, що мені вона відповіла взаємністю. Ми зійшлись, побрались, в 61-му році народила чудового сина і пару років жили щасливо. А потім я поїхав до Москви, вчитися у Вдіку. Дружина поїхати зі мною не могла. Навіщо, куди? У неї театр, ролі, а я-студент, живу в гуртожитку. Так життя нас і розвело, - згадував Говорухін в інтерв'ю.
У цьому шлюбі народилася єдина дитина Говорухіна - син Сергій. Його доля склалася трагічно.
Сергій Говорухін з 1994 по 2005 роки в якості військового кореспондента брав участь у бойових діях на території Таджикистану, Чечні, Афганістану та Югославії. Брав участь у 20 бойових і трьох спеціальних операціях, отримав кілька бойових нагород. У 1994 році почав знімати фільм про сучасних війнах в РФ. У лютому 1995 року в Грозному при поверненні зі зйомок Говорухіна-молодшого обстріляли чеченські бойовики. Він вижив, але залишився без ноги.
- Поранили Серьожку у січні 95-го. Снайпер, стріляючи в рухому ціль, потрапив в нього — наскрізне поранення, зачеплена підколінна артерія. Ногу довелося забрати... Я намагався відрадити сина від цієї поїздки, але трохи, не дуже наполегливо — знав же його характер і розумів, що, якщо вже він щось вирішив, всі умовляння даремні, - розповідав Говорухін про поранення сина.
Після цього Сергій зняв три фільми, найвідоміший з яких "Прокляті та забуті" в Чечні. Єдина дитина Говорухіна - помер у 50-річному віці від інсульту.
- Знаєте, у мене батьківські почуття не відразу зародилися, оскільки в дитячому періоді Серьожки ми з ним майже не бували разом. Ну хіба що іноді він приїжджав до нас до Одеси на дачу, де ми разом відпочивали, - розповідав Говорухін про сина до його смерті.
Зі своєю першою дружиною Говорухін прожив недовго. Вже в 1966 році він одружився вдруге на монтажері Одеської кіностудії Галині, з якою був разом до останнього дня свого життя. Дітей у пари не було.
- З теперішньою моєю дружиною ми познайомилися під час роботи над фільмом "Вертикаль". Приїхав я на студію з чергової експедиції, зайшов в монтажну, дивлюся — входить симпатична дівчина з коробками плівки в руках. Поставила їх на стіл і вийшла. Запитую у монтажера: "Хто це?" — "Галя, — каже, — наша нова монтажниця". І я раптом видав: "Ця дівчина буде моєю дружиною!" Досі не знаю, жартома я це сказав чи серйозно, але факт залишається фактом, - розповідав Говорухін.
Говорухін і Україна
У 1966 році Говорухін закінчив режисерський факультет Вдіку, після чого протягом двадцяти років працював на Одеській кіностудії. В цей період він зняв свої знамениті фільми "Вертикаль", Місце зустрічі змінити не можна", "Пригоди капітана Гранта". Саме під час роботи на Одеській кіностудії Говорухін зустрів свою другу дружину Галину, яка працювала там монтажером. Пара одружилася в 1966 році і була разом аж до смерті Говорухіна.
У 1987 році Говорухін став ініціатором, творцем і президентом радянського міжнародного фестивалю жанрового кіно "Золотий Дюк", який проводився в Одесі протягом трьох років.
11 березня 2014 року Говорухін в числі перших 86 чоловік підписав відкритого звернення діячів культури РФ в підтримку дій Путіна в Криму.
- Двадцять років я жив і працював в Одесі, на Одеській кіностудії, і добре знаю, що таке український націоналізм. На собі неодноразово зазнавав, - сказав тоді режисер.
Ці слова Говорухіна викликали негативну реакцію з боку українського суспільства. На території Одеської кіностудії встановили пам'ятну дошку, на якій Говорухіна зобразили у вигляді скорпіона з головою людини і трубкою. На дошці написали його фразу про український націоналізм і перерахували всі картини, зняті нібито під "націоналістичним гнітом".
У 2014 році Говорухін заявив, що більше ніколи не приїде до України. Режисер вважав, що в найближчі роки росіяни і українці не зможуть налагодити відносини.
- Як громадянин, я розумію: ми посварилися з Україною на все життя... Таку кров не змиєш. Може, через сто років і помиримося, якщо Земля ще буде існувати. Але на відрізок мого життя, я прекрасно розумію, що вже не поїду ні до Києва, ні до Харкова... А Одеса... Я з гидливістю ставлюся до міста. До городянам, які дозволили робити з собою таке. В Одесі ж мільйон з гаком жителів! Боягузливий народ — одесити, - сказав режисер в інтерв'ю "Аргументам і фактам".
Всі ці висловлювання призвели до того, що Говорухіну в 2017 році заборонили в'їзд на територію України.
