Над веселими пригодами героїв « Кавказької полонянки » регоче вже не перше покоління глядачів. Шурко, Ніна, Боягуз, Бовдур і Бувалий стали для жителів пострадянського простору майже родичами, а фрази персонажів вже давно пішли в народ, ставши афоризмами, інформує Ukr.Media.
Мало хто знає, що цензура в свій час поставилася до легендарної комедії Гайдая у вищій мірі негативно. А під час самих зйомок режисер серйозно посварився з Моргуновим, та так, що знаменита трійця в його фільмах більше не з'являлася!
Смішити людей Гайдаю завжди було складно, особливо враховуючи ставлення до нього радянських чиновників. Коли у метра опускалися руки, він всякий раз погрожував піти у мелодраму, але осмикував себе, кажучи: «Люди так важко живуть. Хай хоч трохи посміються».
Фільми з участю Віцина, Нікуліна і Моргунова числяться серед найкращих творінь Гайдая. Але вже на початку зйомок «Кавказької полонянки» режисер знав, що знімає знамениту трійцю в востаннє.
Син Юрія Нікуліна в одному з інтерв'ю розповідав: Гайдай щиро вважав, ніби герої себе вичерпали. А конфлікт з Моргуновим став тією соломинкою, яка переломала спину верблюдові...
Моргунов дозволяв собі приходити на перегляди відзнятого матеріалу з сторонніми, хоча прекрасно знав, що Гайдай цього не любить.
Про самого режисера Євгеній Олександрович якось зневажливо відгукнувся: «Теж мені, Фелліні!» Тому в деяких епізодах Моргунова заміняв дублер.
З Ніною у Гайдая теж були проблеми. На роль головної героїні пробувалися кращі акторки радянського кіно. Але врешті-решт «комсомолкою, спортсменкою, активісткою і просто красунею» стала 19-річна циркачка Наталія Варлей.
Всі трюки своєї героїні дівчина виконувала сама. Але ось голос Ніні довелося подарувати іншій. Аїда Ведіщева виконувала пісні, які прозвучали у фільмі, а говорила за комсомолку Надія Румянцева.
Шурика грав беззмінний Олександр Дем'яненко, перефарбований з рідного кольору в блондина. Чергова поява на екрані в образі невдалого студента стала для актора фатальною.
Дем'яненко настільки вдало виглядав як Шурик, що іншим його вже ніхто просто не уявляв. Так ось і вийшов злий жарт долі...
Володимир Етуш в ролі товариша Саахова був прекрасний, але ось з самим персонажем виникли проблеми. Спочатку важливий кавказець носив прізвище Охохов. Виявилося, однак, що у персонажа є однофамілець в Міністерстві культури.
Коли Охохова перейменували в Саахова, інший Саахов знайшовся в партійній організації «Мосфільму». Але тут вже прізвище вирішили не міняти!
Партійні функціонери відшукали у фільмі масу крамольних жартів, аморальних пісень і непристойних для радянської людини танців. З-за зауважень цензорів «Кавказьку полонянку» неодноразово перекроювали.
Так, наприклад, в пісні «Якби я був султан» довелося вирізати самий «яскравий» куплет. Але чиновники все одно невдоволено кривилися: мовляв, пропаганда розпусти і пияцтва!
Вердикт Романіва, голови Держкіно, був страшний: «Ця антирадянщина вийде тільки через мій труп». Гайдай вже готувався до гіршого результату, однак картину врятувало диво.
Одного вечора помічник Брежнєва подзвонив в Держкіно, щоб ті прислали генсеку «щось новеньке». Черговий, єдиний, хто залишався тоді в будівлі, відправив «Кавказьку полонянку». Брежнєв був у захваті, і Романову довелося дати картині зелене світло.
Гайдай не помилився: його творіння зірвало куш, ставши на момент свого виходу найкасовішим фільмом радянського кінематографу. З тих пір пройшло 50 років, а глядачі як і раніше в захопленні від «Кавказької полонянки»!
