Про стосунки з дружиною
«Намагаюся не приносити в будинок подразнення ззовні, але іноді не виходить. Я не знаю, скільки людям потрібно прожити разом, і яка сила мудрості повинна бути, щоб вони не ображалися один на одного. Для мене прикладом відносин завжди були мої батьки - Шота Костянтинович і Неллі Акакіївна. Їх відносини я б назвав еталонними, інформує Ukr.Media.
Якщо вже ми з Альбіною посварилися, то краще вибачення - квіти. Їй подобаються найпростіші - волошки-ромашки, але багато. Або яка-небудь одна така, червоненька, незвичайна».
Про виховання дітей
«Дівчаток я в основному балую. Так вийшло, в першу чергу завдяки їх мамі, звичайно, що доньки добре виховані. Розумниці, трудяги, відповідально ставляться до навчання, до роботи. У них все на своїх місцях, вони знають, де і як себе вести. Що стосується хлопчиків, вони, слава Богу, теж дуже хороші. Лука пустотливий, енергійний. Йому 4 роки, але він схоплює все на льоту. Ми йому читаємо багато. Він займається спортом, на гімнастику, плавання ходить. І, звичайно, носиться з ранку до вечора. Робив би я стільки рухів, був би грудкою м'язів.
Старший, Костя, - розумник, знає дві мови, англійську й іспанську, він - технар за типом мислення, добре розбирається в хімії, фізиці, любить спорт, займається гольфом, плаванням. Нещодавно спеціальний тренажер купив, щоб робити розтяжку. Працює хлопець над собою.
Я сам плавець і добре плаваю, але нещодавно Костя мене просто розірвав на шматки в басейні, так легко обігнав.
З хлопцями, звичайно, все не так, як з дівчатками. Я з ними, якщо можна так сказати, більше працюю, намагаюся показати якісь моменти, які повинен знати хлопець, щоб це стало частиною його мислення, коли він стане чоловіком.
З дівчатками - Інгою, Софією, Аріною - ми близькі, багато розмовляємо про якісь речі, які стосуються навчання, роботи, правильного ставлення до життя. Незважаючи на те, що старша донька Інна вже вийшла заміж, живе не в Москві, все одно ми близько спілкуємося, я потребую цього, і, на щастя, вони потребують мене».
Про старшого брата
«Бачу Боже провидіння в тому, що в брата є та важлива складова, якої немає в мені. Для мене було б найбільшим щастям, щоб сини були такі близькі між собою, як і ми з Костею. У кожного повинне бути своє життя, свої плани, але наступає момент, коли ми розуміємо: нашою сильною стороною є наш рідний чоловік.
З Костею ми були абсолютно різними: і друзі різні, і захоплення, але раптом одного разу стали слухати одну й ту ж музику. Костя володіє тими талантами, яких немає у мене, але він ділиться ними зі мною максимально. Господь Бог нам дає і батьків, і братів, і сестер, щоб ми ставали їх сильними сторонами.
Був епізод: в середині 1980-х я приїхав з Батумі до брата на Україну в Миколаїв. Він вже був студентом, а я тільки почав вчитися в кораблебудівному інституті. Став гуляти, друзі, тусовки. Костя мене швидко струснув, сказав: батьки багато пожертвували, щоб ти мав можливість вчитися, ти не маєш права так поводитися.
Ми з Костею ніколи не лізли в особисте життя один одного, не радили та й, мабуть, не чекали поради. А що стосується справ, то тут ми готові йти назустріч один одному на випередження, завжди і у всьому допомогти. І така ж у нас сестра Ліана, вона сильна і світла людина. Я б хотів, щоб у моїх дітей були такі стосунки, як у нас. Поки все так і складається. Слова словами, а приклад набагато важливіший».
