Коротко про саме шоу
Всі прийшли 24 серпня на концерт стали свідками дуже фірмового шоу на рівні світового шоу-бізнесу, інформує Ukr.Media.
Це так добре, що одного разу музиканти "Океану Ельзи" придумали ці свої концерти на День Незалежності. Тому що ніякі паради з пушечками не змусять тебе бути настільки українцем, гордим за свою належність до нації, як на концертах цієї групи. І це відчуття, що ти єдине ціле з багатотисячним людським морем твої співвітчизників, воно дорого коштує. І ти на рік вперед потужно напитуєшся ідеєю, що ти все-таки не один, і, що разом ми - сила здатна згорнути гори.
Ви знаєте, що найбільше дивує на концертах "ОЕ"? Люди. Вони співають пісні і знають всі тексти. І підспівуючи Славіку вони розкриваються на зустріч гарної музики, демонструючи щедрість душі, яку в буденному житті ховають, щоб не замацали. Як-то так склалося давно, що пісні "ОЕ", які здебільшого про кохання, стали національними гімнами, напевно тому, що музика у них набагато красномовніша, ніж слова. Ні, поезія в піснях "ОЕ" прекрасна, але коли ти бачиш, як сприймає ту чи іншу пісню стотисячна аудиторія, розумієш, що в цей момент кожен під сценою цю пісню пропускає через себе і співає, та що там, кричить про щось своє, вихлюпуючи своє наболіле і тим самим оновлюючись і лікуючись від душевних ран. У цьому сенсі важко сказати, хто такий Слава Вакарчук - артист, поет, композитор або психоаналітик. А може бути він - Нептун, який вміло управляє своїм людським океаном, хвацько ведучи свого глядача між гітарними рифами. Славік і на цей раз не підвів. Такий тонкий і ранимий артист. Такий чесний... І це підкуповує.
- Коли я писав ці пісні і думати не міг, що одного разу буду виступати перед стотисячною аудиторією, - зізнався Вакарчук в той момент, коли витягнув на сцену своє домашнє електричне піаніно і став співати про "мою маленьку незалежність" під власний акомпанемент.
І тут цьому хлопю можна позаздрити. Напевно це дуже сильне відчуття, коли перед тобою схиляється величезний натовп, обожнює тебе щиро, підспівує всі твої пісні і вірить кожному твоєму слову. Причому обожнює без всяких там соплів, слин і дамських закоханих істерик, як деякі об'єкти чоловічої статі на нашій естраді, а вдумливо, по-дорослому.
Вакарчука беруть як ватажка зграї. У часи, коли наша нація геть позбавлена моральних авторитетів, Славік дійсно сприймається як гуру, який здатний вивести нас у світле майбутнє. Напевно тому всіх так хвилювало питання, висловиться музикант щодо свого походу в президенти чи ні. Та він цього не зробив і спасибі йому за це. Тому що іноді, замість гучних заяв набагато краще заспівати з усім залом абсолютно геніальну пісню "Обійми" і на цьому поставити крапку. І так! - на наступний День Незалежності ми будемо підспівувати Вакарчука й "Океану Ельзи" в Дніпрі. І якщо раптом, Славік все-таки виграє президентські вибори, то співати йому все одно доведеться, тому що він пообіцяв. І ми приймемо це як належне і дивуватися не станемо, тому що в житті простих українців стільки всього було, і є, ну, хіба що "співаючого Президента" ще не було.
