У Стародавньому Римі, починаючи з 46 року до Різдва Христового, вважалося початком нового року 1 січня - так встановив імператор Юлій Цезар. Календарний рік (юліанський) складався з 365 діб і 6 годин. Така система існувала до моменту, коли у світ прийшло християнство. Чому ж новий церковний рік розпочинається 14 вересня?
У Візантії, яка стала спадкоємницею Стародавнього Риму, Новий рік починався з 1 січня. Проте в 312 році імператор християнин Костянтин Великий постановив святкувати початок нового року не з 1 січня, а з 1 вересня. У першу чергу це було пов'язано з системою встановлення і збору податків (індикти або індикти Костянтина Великого), тобто, це було пов'язано з початком нового фінансового року, інформує Ukr.Media.
У християнській Церкві ця традиція встановилася далеко не відразу. Лише в VI столітті, за правління імператора Юстиніана I, традиція відзначати початок нового року 1 вересня увійшла в життя Церкви.
На Русі новий рік в основному відзначався 1 березня.
По-перше, це було пов'язано з церковним Переданням про створення світу.
По-друге, на цю ж дату змістилася язичницька традиція зустрічі нового року.
Однак на церковному Соборі в Москві в 1492 році, слідуючи візантійській традиції, було прийнято рішення про початок святкування нового року з 1 вересня.
Після революції 1917 року, 14 лютого 1918 року в Російській імперії був введений новий григоріанський календар (новий стиль). Головна відмінність григоріанського і юліанського календарів полягає в тому, що з плином часу різниця між ними збільшується. У ХХІ столітті вона становить 13 днів, а в XXII буде становити вже 14 днів. Таким чином, за новим стилем новоліття відзначається 14 вересня.
Перехід на новий стиль створив для Церкви певну трудність. Тепер у церковних календарях доводитися вказувати дві даті святкування того чи іншого свята або дня пам'яті - за старим і новим стилями.
