З думками автора ти можеш погоджуватися або не погоджуватися, але одне ми знаємо точно: книги Бегбедера залишать незгладимий слід у твоїй душі, інформує Ukr.Media.
Я голився кожен вечір, щоб не колоти Ганну щетиною, цілуючи її в ліжку. А потім якось уночі - вона вже спала (я був десь без неї, повернувся під ранок, типове дрібне свинство з тих, що ми собі дозволяємо, виправдовуючись сімейним становищем) - взяв і не поголився. Я думав, нічого страшного, адже вона й не помітить. А це означало просто, що я її більше не люблю.
Найкращі свята - ті, що відбуваються всередині нас.
Любов - це чарівна катастрофа: знаєш, що мчиш прямо на стіну, і все ж тиснеш на газ; летиш назустріч своїй загибелі з посмішкою на губах; з цікавістю чекаєш хвилини, коли рване. Любов - єдине запрограмоване розчарування, єдине передбачуване нещастя, якого хочеться ще.
Щастя є, воно простіше простого: це чиєсь обличчя.
Ось воно, значить, яке доросле життя: будувати замки з піску, потім стрибати на них двома ногами і будувати знову, знову і знову, прекрасно знаючи, що океан їх все одно змиє.
Без тебе моє життя - зал очікування.
Правда в тому, що любов починається з троянд, а закінчується шипами.
Самотність стала якоюсь стидною хворобою. Чому всі так її цураються? Та тому, що вона змушує думати. В наші дні Декарт не написав би: «Я мислю - значить я існую». Він би сказав: «Я один - значить, я мислю». Ніхто не хоче залишатися на самоті: вона вивільняє забагато часу для роздумів. А чим більше думаєш, тим стаєш розумнішим - а значить, і сумнішим.
Заперечують любов якраз ті, хто найбільше її потребує.
У двадцять років я думав, що знаю про життя все. У тридцять з'ясувалося, що я не знав нічого. Десять років я витратив, щоб дізнатися те, що потім доведеться викинути з голови.
Так вже влаштоване життя: варто вам відчути себе хоч трішки щасливим, воно не забариться закликати вас до порядку.
Мене вражає це електричне поле високої напруги - відчутне, мерехтливе, - яке виникає раптом між чоловіком і жінкою, які навіть не знайомі, без видимих причин, просто так, лише тому, що вони один одному сподобалися і з усіх сил намагаються себе не видати.
Коли змушуєш страждати іншого, найгірше робиш самому собі.
Спочатку рік пристрасті, потім рік ніжності і, нарешті, рік нудьги.
