Мало хто знає, що 2 березня святкують Міжнародний день сірника. У цей день не влаштовують гулянь, але можна відвідати музей сірників. Такі музеї є в Німеччині, Швеції та Швейцарії, інформує Ukr.Media.
Сучасні технології зробили крок далеко вперед, але до цих пір така проста річ як сірник залишається нашим помічником, який економить сили і час. Чиркнув сірником об коробку, і вона горить. Але ж колись добути вогонь було дуже важким заняттям, його отримували за допомогою тертя або висікання.
Найперші сірники були винайдені хіміком Шапселем у Франції в 1805 році. Щоб такий сірник запалився, використовували лінзу або крапельку сірчаної кислоти. Тому такі сірники були досить небезпечними. І ось в 1847 році вчений і хімік Бетхер створив безпечні сірники, якими ми користуємося донині. У 1851 році такі сірники почали виробляти в Швеції, і тому довгий час їх називали «шведськими сірниками».
Що ж являє собою сучасний сірник? Це дерев'яна паличка (найчастіше з осики) з особливою горючою сумішшю на одному з кінців. До складу сірникової головки входить не тільки сірка, як думає більшість людей. Там міститься бертолетова сіль, хромпик, пиролюзит, цинкові білила, залізний сурик, клей, мелене скло і, звичайно ж, сама сірка.
Крім звичайних побутових сірників існують мисливські (стійкі до вітру та дощу), термічні (горять з більш високою температурою), камінні (відрізняються своєю довжиною), сигаретні, сигнальні (мають кольорове полум'я), а також декоративні. Матеріалом для сірникової палички може служити не тільки дерево, але і віск або картон. Існують такі сірники, які можуть запалитися, якщо їх потерти об будь-яку поверхню, не обов'язково об коробок.
На сьогоднішній день для сірників знайшли й інше застосування, крім основного. Умільці роблять із сірників вироби, дітей вчать рахунком на прикладі сірників (замість рахункових паличок), їх використовують для фокусів, замість зубочисток, ватних паличок і т.д.
