Коли красуня Патриція Реджані вийшла заміж за Маурціціо Гуччі, вони стали однією з найвидатніших пар Італії. Але згодом казці прийшов кінець: він зрадив їй, а вона вирішилась на жорстоку помсту.
Розповідаємо найтрагічнішу любовну історію світу моди, яка вразила всіх.
Запаморочливий роман не надто успішного бізнесмена
В основі одного з найбільших брендів нашого часу лежить сімейний бізнес. Правда, наприкінці XX століття все складалося не так вдало, як зараз. Компанія передавалась з рук у руки — брат виривав бізнес у брата, а син був готовий подавати позов до суду проти батька. Маурціо Гуччі, онук засновника Гуччіо Гуччі, багатьом здавався не найсильнішим кандидатом на роль керівника. І після кількох кадрових перестановок саме він несподівано став на чолі бренду. Проте його правління ознаменувалося марнотратством, сімейними чварами та величезними боргами. Зрештою, через неспроможність ефективно керувати брендом, Маурціо був змушений продати свою частку інвестиційній компанії, що, втім, забезпечило йому подальше безбідне існування.
Зате з особистим життям, принаймні на початковому етапі, у Маурціо все складалося набагато вдаліше. У юності він закохався в Патрицію Реджані. Флорентійська красуня зустріла багатого, красивого і успішного спадкоємця імперії Гуччі, коли їй було 22 роки. У народі її прозвали Елізабет Тейлор — за зовнішню схожість з акторкою та неймовірну любов до коштовностей і розкішних прикрас.
«Я зустріла Маурціо на вечірці, і він божевільно закохався в мене. Я була цікавою і різною», — розповідала Патриція в інтерв'ю The Guardian.
У той час у Реджані були й інші наречені, але молодий Гуччі був особливо наполегливим і напористим у залицяннях.
Родичі молодого чоловіка спочатку були проти його любовних пригод з дівчиною сумнівного походження, ще й тією, що не бажає працювати. Однак спершу ніхто не сприймав роман Маурціо всерйоз — рівно до того часу, поки він не заявив про намір одружитись з коханою.
Всупереч думці сім'ї, перед почуттями не виявилось перешкод — весілля Патриції і Маурціо відбулося в 1972 році, коли їм було по 24 роки, і пара прожила в шлюбі майже 18 років (хай і зі сварками, як це властиво багатьом експресивним і запальним італійцям). У шлюбі в пари також з'явилися дві дочки Алессандра і Аллегра.
«Маурціо почувався вільно зі мною. Нам було весело, ми були командою», — каже Реджіані.
Дорога нерухомість, зіркові вечірки, подорожі на приватні острови — сім'я жила безбідно, не шкодуючи грошей на розваги марнотратної Патриції. Поки ідилія Гуччі і Реджані не перетворилась на любовний трикутник.
Розкол у шлюбі
За словами Реджані, стосунки почали руйнуватись після смерті Родольфо Гуччі в 1983 році, коли Маурціо успадкував 50% акцій свого батька в Gucci.
«Маурціо зійшов з розуму. До цього я була його головним радником з усіх питань Гуччі. Але він хотів бути найкращим, і він перестав прислухатись до мене», — розповідала Реджані.
У 1985 році щасливому шлюбу прийшов кінець: Маурціо зав'язав роман з молодшою Паолою Франкі, до якої спадкоємець Гуччі планував піти від дружини і дітей. Патриція була в люті — запальна італійка такого пробачити не могла. Офіційно розлучення між колишнім подружжям було оформлене лише через шість років. Суд визначив аліменти в розмірі $860 000 на рік — ця сума здалася Патриції принизливо малою. Підтримувати колишнє розкішне життя на ці гроші було б не так просто.
Окрім ревнощів до молодшої жінки у Патриції були й інші причини для занепокоєнь: якби Маурціо вирішився на другий шлюб, то після смерті дочкам довелось би ділити спадщину ще й з новою дружиною (і, можливо, навіть з іншими дітьми). Такого майбутнього для себе і своїх дітей Патриція не хотіла і вирішилась на радикальний крок.
Жінка, яка вирішує мститися
Довгий час в італійській пресі ходили чутки, що думки про вбивство свого невірного чоловіка з'явилися у Патриції після спіритичного сеансу — нібито саме таке рішення підказали їй злі духи. Так чи інакше, але після новини про можливе весілля Паоли Франкі і Маурціо Гуччі запальна колишня дружина вирішує покінчити з невірним чоловіком. За допомогою в організації вбивства вона відправляється до своєї подруги Джузеппінге Ауріємме, яка допомагає найняти трьох співучасників: Івано Савіоні, Орацио Чикалу і Бенедетто Чераулу. Все це обійшлось Патриції в $350 000.
27 березня 1995 року Маурціо Гуччі був убитий на порозі свого офісу. Свідком трагедії став швейцар Джузеппе Онорато.
«Пан Гуччі прибув з кількома журналами і побажав доброго ранку. Потім я побачив руку. Це була гарна, чиста рука, і вона тримала пістолет».
Кілер зробив кілька пострілів у спину Гуччі, коли він піднімався сходами, і фінальний, коли він упав.
«Я думав, що це був жарт. Потім кілер побачив мене. Він знову підняв пістолет і вистрілив ще двічі. "Ганьба, — подумав я. — Ось як я помру"», — згадував швейцар.
Онорато не міг згадати, як він дійшов до сходів фойє після того, як його двічі поранили в руку, але він сидів там до тих пір, поки не прибули поліцейські.
«Я тримав голову містера Гуччі. Він помер на моїх руках», — згадував колишній швейцар.
Гучне вбивство сколихнуло всю Італію, однак першою версією трагедії стали витівки мафії — мовляв, Маурціо і бандити не поділили бізнес. Але пізніше учасників вдалося вирахувати.
Суд над «Чорною вдовою»
Колишня найкраща подруга Реджані Джузеппіна Ауріємма зізналась в організації найманого вбивства і на суді розповіла, що Патриція не могла винести думки про іншу жінку, яка займає її місце як місіс Маурціо Гуччі, — а разом з тим думки про її владу, статус і гроші, які в неї з'явились.
«Патриція переслідувала нас, — розповідала нова кохана Гуччі Паола Франкі. — У неї все ще були шпигуни в колі Маурціо, і вона знала все про наші плани, його ділові стосунки, про все. Вона дзвонила багато разів, ображаючи і погрожуючи вбити його».
Якщо Гуччі не відповідав на дзвінки Реджані, вона відправляла йому послання на касеті, говорячи, що він «монстр» через те, що забув про неї та їхніх дочок, і попереджаючи, що «пекло для тебе ще попереду».
У суді Реджані визнала, що вона заплатила Ауріємме близько 200 000 фунтів стерлінгів, але заперечувала, що це було за вбивство, і стверджувала, що подруга сама влаштувала вбивство і погрожувала підставити її, якщо вона не заплатить. Хоча Реджані заперечувала свою провину, всі п'ятеро причетних до участі у вбивстві були визнані винними, а кілера засудили до довічного ув'язнення.
«Патриціє, чому ви найняли кілера, щоб убити Маурціо Гуччі? Чому ви не застрелили його самостійно?» — запитали в італійки Патриції Реджані в одному з інтерв'ю. «У мене поганий зір, — відповіла вона. — Я не хотіла промахнутись».
Патриція та її безтурботне життя
Реджані була засуджена спочатку на 26 років, але після апеляції термін скоротили до 18 років. Однак для умовно-дострокового звільнення їй необхідно було знайти роботу. Як писали італійські журналісти, від першої пропозиції про звільнення вона відмовилась — сама ідея шукати роботу привела її в жах.
«Я ніколи не працювала у своєму житті і не збираюся починати зараз», — сказала вона своєму адвокату.
Але пізніше все ж погодилась і в 2014 році зайняла посаду консультанта в міланській ювелірній компанії Bozart — все-таки прикраси були її справжньою пристрастю, і на такий компроміс вона змогла піти.
Після звільнення публіці було особливо цікаво, чим же Патриція займеться на волі в першу чергу — і здається, ніхто не здивувався, що однією з перших справ у списку Реджані була прогулянка по магазинах на Віа Монтенаполеоне. «Леді Гуччі» в гламурних окулярах і розкішних прикрасах повернулась такою самою, якою вона була до ув'язнення.
Після засудження Реджані, яку журналісти прозвали «Чорною вдовою», зобов'язали виплатити колишньому швейцару і випадковій жертві трагедії Джузеппе Онорато компенсацію в розмірі близько 142 000 фунтів стерлінгів. Дочки Патриції і Маурціо, яким за тридцять і які завжди були особливо прив'язані до своєї матері, безпосередньо успадкували мільйони Маурціо Гуччі, а також яхту і нерухомість у Нью-Йорку, Санкт-Моріці та Мілані. Сама Реджані оголосила себе банкрутом.
«Якби я могла знову побачити Маурціо, я б сказала йому, що люблю його, тому що він — людина, яка значила для мене найбільше у житті», — розповіла вона журналісту.
На питання про те, що б він сказав їй у відповідь, вона каже спокійно:
«Я думаю, він сказав би, що це почуття не було взаємним».
