Про що важливо знати і пам'ятати, коли готуєшся до Таїнства Причастя?

Зазвичай, коли люди запитують когось про підготовку, лунає коротка схема: «піст і молитва». Але чи все так просто?

Ритм богослужіння

Дуже бажано бути на вечірньому богослужінні напередодні того дня, коли ви плануєте причаститися. Чому це важливо? Бо церковна доба починається з вечора. Вечірня служба — це початок свята, а Літургія зранку — його вінця. Це єдине ціле. Ігнорувати вечірню — це як прийти на день народження лише на десерт, пропустивши всі вітання.

Про піст: без фанатизму, але з розсудливістю

Традиційно ми знаємо про три дні посту. Але сьогодні Церква підходить до цього питання індивідуально. Якщо ви живете церковним ритмом, дотримуєтесь усіх чотирьох великих постів, а також поститеся щосереди та щоп'ятниці, то перед недільним Причастям вам не обов'язково накладати на себе додатковий триденний суворий піст. Вам може вистачити обмежень напередодні ввечері.

Тут не треба виснажувати себе надто суворим постом. Головне правило: піст має допомагати молитися, а не робити вас дратівливим. Важливіше берегти серце від злоби, ніж шлунок від олії. Проте, якщо ви приступаєте до Чаші рідко, триденна підготовка є необхідною для налаштування душі.

Схема виглядає так:

1. Посильний тілесний піст (узгоджений з духівником).
2. Присутність на вечірній службі.
3. Домашня молитва (Правило до Святого Причастя).
4. Євхаристійний піст — це важливо: з опівночі перед Літургією ми вже нічого не їмо і не п'ємо (крім життєво необхідних ліків).
5. Сповідь та допуск від священника.

Не стійте в черзі, стійте на службі!

Не будемо забувати, що на службі потрібно брати участь уважно. Як кажуть священники: дуже прикро бачити практику, коли люди під час найважливіших моментів Літургії стоять у черзі на сповідь. Спочатку — в черзі спиною до вівтаря, потім — до Чаші. Служба ніби проходить повз них.

Храм — не для того, щоб чергу відстояти, а щоб Богу молитися. Ми маємо чути читання Апостола і Євангелія, співати «Вірую», слухати євхаристійні молитви... Тобто принести Богу своє серце.

Головна умова — мир у серці

Треба визнати, ми часом упускаємо з виду найголовніше, хоча Христос каже прямо: «Спершу примирись з тим, хто тебе засмутив...» (Мт. 5:24).

Тобто приходить людина на Причастя, і її треба б запитати: а ти примирився з усіма? Адже якщо ти не маєш миру, то навіть якщо ти всі канони вичитав і нічого не їв три дні — що з того? Це може бути Причастя «в суд і в осудження».

Наприклад, невістка може все життя на свекруху сердитися, справно читати молитви і йти до Чаші. І що це таке? Це самообман. Важливо те, що знаходиться всередині тебе — образи, заздрість, незадоволення життям, злоба, гнів.

Християнство — це не магічні ритуали, а оновлення внутрішньої людини. Ісус прийшов, щоб написати закон любові на скрижалях нашого серця. Як сказано у 50-му Псалмі: «Серце чисте створи в мені, Боже, і дух правий однови в нутрі моїм».

Про "котлети" та краплю води: де межа?

Бувають випадки, коли людина готувалася, а потім, через неуважність чи слабкість, щось порушила.

Тут треба розрізняти. Є Євхаристійний піст (повна відмова від їжі та води з опівночі перед Причастям) — це суворе правило Церкви. Свідомо снідати перед Причастям не можна (якщо ви не немовля і не важкохворий).

Але бувають спокуси. Наприклад, під час чищення зубів випадково ковтнув трішки води. І що тепер — розвертатися і йти додому? Досвідчені духівники кажуть: не треба робити трагедію з випадковості. Це не було їжею, це не було нехтуванням святинею.

Або, скажімо, ви порушили дієту за день до Причастя (з'їли той самий пиріжок чи котлету в суботу). Чи є це приводом відмовитися від Христа в неділю? Ні. Це привід покаятися на сповіді у своїй слабкості, але не тікати від Чаші.

Священники мають бути мудрими, як Христос, а ми — чесними. Не потрібно ставити бар'єри там, де немає сенсу, але й не треба легковажити правилами.

Їжа входить у черево, а гріх виходить із серця. З'їв ти щось зайве напередодні? Кайся і приходь. Але якщо ти «з'їв» свого ближнього, осудом та сварками — оце вже справжня перешкода.

Висновок

У нас таке життя важке, що, якщо ми почнемо зациклюватися лише на кожній випадковій крихті, забуваючи про любов і Бога, ми перетворимося на фарисеїв.

Потрібно приділяти увагу і зовнішньому (дисципліна, піст), і внутрішньому (мир, покаяння). Але внутрішньому — набагато більше.

Важливо, щоб ні ми самі, ні священник не віддалили людину від Христа через дріб'язкові підстави, при цьому не втрачаючи благоговіння перед Великим Таїнством.