Чому нам усім варто повчитися у багдадського лікаря з IX століття

Історія Хунайна ібн Ісхака — людини, яка придумала слово "сітківка", врятувала античну науку і показала, як треба працювати з інформацією, інформує Ukr.Media.

Я регулярно переглядаю медичні прес-релізи і щоразу дивуюсь, як багато там порожнього пафосу та спроб продати повітря. Аж раптом натрапляю на свіже дослідження про хлопця з дев'ятого століття, який ще тоді зрозумів: працює лише конкретика.

Сирійський християнин, який працював у Багдаді. Офтальмолог, перекладач і людина, на чиїх плечах, як виявилося, досі стоїть половина західної медицини.

Університет Шарджі щойно переклав англійською його манускрипт «Про око, 207 питань». Знаєте, який там формат? Питання — відповідь. Жодних трикопійчаних філософських роздумів перед тим, як перейти до суті.

Поки тогочасні "експерти" сперечалися до хрипоти про те, як влаштоване око, Хунайн просто розклав усе по поличках.

Він пояснив: шарів в оці сім. Бачить лише один. Решта — суто технічна підтримка. М'язами рухає мозок через нерв. Крапка. Усі дебати колег він закрив одним діагнозом — вони просто плуталися в термінології.

Але найцікавіше інше. Хунайн перекладав Гіппократа, Галена і Платона на арабську. І робив це так, що його підхід — це просто мрія будь-якого сучасного українського локалізатора чи редактора. Він плював на дослівний переклад. Його цікавив виключно сенс.

Зараз, коли ми в Україні активно позбуваємося російських кальок і масово перекладаємо західну літературу, ігри та кіно, нам би повчитися в нього цієї сміливості.

Якщо в арабській не було точного відповідника грецькому медичному терміну, він не тягнув у мову громіздку іноземщину. Він дивився на речі прямо. Мереживо судин і артерій в оці схоже на рибальську сітку? Значить, це буде «аш-Шабакія». Так з'явився термін "сітківка". Просто, візуально зрозуміло, намертво вбивається в пам'ять.

Згодом його тексти переклали латиною. На Заході він фігурував під іменем Johannitius. Його базовий підручник століттями зачитували до дірок у європейських університетах, щоб вчити перших студентів-медиків.

Ми звикли думати про науку як про чиюсь національну монополію чи лінійний рух від античності до сучасної Європи. А по факту цей ланцюг не розірвався тільки тому, що один багдадський лікар без пафосу, якісно адаптував грецьку базу, вичистив її від маячні і нормально структурував інформацію.

Ідеальна навичка. Працює що в дев'ятому столітті, що зараз.