Навіщо на Покрову мати дівчини зранку відчиняла двері: звичаї та прикмети наших прабабусь

З Покровою починався осінній сезон весіль, за вітром вгадували, якою буде зима, а мати дівчини, яка була на виданні, від самого ранку відчиняла двері у сінях і залишала їх відчиненими. Розповідаємо, які звичаї та прикмети на Покрову записали українські етнографи.

Коли святкують Покрову

Після реформи церковного календаря з 2023 року Православна церква України та Українська греко-католицька церква відзначають Покрову Пресвятої Богородиці 1 жовтня. Деякі церкви, зокрема УПЦ МП, — як і раніше, 14 жовтня. 1 жовтня Україна святкує й День захисників і захисниць, який раніше також припадав на 14 жовтня.

Свято прийшло до нас із Візантії. Згідно з переказом, у X столітті, коли на Константинополь напали сарацини, у Влахернській церкві під час всеношної святий Андрій Юродивий та його учень Епіфаній побачили в повітрі Богородицю, яка простерла свій покров над вірянами. Покрову здавна шанували й козаки: на Запоріжжі була церква святої Покрови, і запорожці вважали її своєю покровителькою.

Відчинені двері: ранковий звичай для дівчини, яка була на виданні

З Покровою в селах починався осінній сезон сватання та весіль. Зранку, тільки-но розвиднялося, мати дівчини відчиняла двері у сінях і залишала їх відчиненими, а сама дівчина відчиняла браму на дорогу — щоб у дім заходили свати. Поганою прикметою вважалося, якщо хтось, навіть випадково, або вітер зачиняв ці двері.

Потім мати з дочкою йшли до комори і перемотували рушники, які дівчина підготувала для сватів, промовляючи: «На рушнику стати, рушником старостів пов'язати!». А мати розстилала через усю комору полотно від скрині до порогу: «Стелися, доріженько, щаслива для молодих, для старостів».

Молитва тих, хто ще не вийшов заміж

Дівчата, яким набридло ходити незаміжніми, просили святу Покрову про заміжжя. Таку примовку наводить етнограф Олекса Воропай у книзі «Звичаї нашого народу»:

«Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зісталася дівкою».

На Поділлі говорили: «Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу — най ся дівкою не мучу!». Просили про головне: змінити дівочий вінок на хустину одруженої жінки.

До Покрови в селі вже відбувалося чимало весіль — звідси, як пише етнограф Степан Килимник, і грубувата на перший погляд приказка «Прийде Покрова — зареве дівка як корова». Річ не в глузуваннях: дівчина хоче вийти заміж, але в день весілля гірко плаче — прощається з батьківським домом і не знає, як її прийме нова сім'я.

Якою буде зима: прикмети за вітром

Господарі в цей день стежили за погодою. Якщо на Покрову вітер віяв із півночі, чекали холодної зими з великими снігами, якщо з півдня — на теплу.

Прислів'я про Покрову і що вони означають

«Прийшов Покров — нагрій хату без дров». З Покровою приходили осінні холоди, і наставав час запасатися дровами.

«Хто сіє по Покрові, то виводить по корові». Озимі потрібно посіяти до Покрови, поки тепло і жито встигне зійти. Хто запізниться, залишиться без урожаю і змушений буде продати корову, щоб купити хліб.

«Покрова всю землю покрила». Вітри зривають листя і встеляють ним землю — час готуватися до зими.

«До Покрови давали молоко корови, а по Покрові — пішло молоко в роги». До Покрови коровам вистачало пасовищ, а із настанням холодів їх потрібно було підгодовувати, і молока ставало менше.

«Як прийшли жнива — жінка нежива; як прийшла Покрова — жінка здорова». Після важкої літньої праці восени жінка нарешті могла перепочити.

Кінець «вулиці» і початок весіль

У більшості місцевостей України з Покровою закінчувалася «вулиця» — літньо-осінні розваги молоді: ставало вже холодно. На зміну їм приходили весілля. Починаючи з Покрови, щонеділі хлопці та дівчата ходили гуляти на весілля — і запрошені, і непрохані. Запрошених приймали в хаті, а решта веселилася на подвір'ї. Якщо у своєму селі не було весіль, молодь ішла в сусіднє.