Майже всі пам’ятають, як раніше перед поминками бабуся чи мама пів дня стояла біля плити, у хаті пахло тістом, а потім теплі пиріжки й калачі роздавали сусідам та дітям. Ми звично брали випічку, але рідко питали, навіщо це все і чому не можна просто купити щось до чаю. Виявляється, в основі цієї традиції лежать давні уявлення про те, як влаштований потойбічний світ.
Чому їжа має бути гарячою
Головний секрет поминальної випічки в тому, що вона гаряча. За давніми повір’ями, душа померлого їсть не самі страви. Вона приходить до поминального столу й живиться парою, яка здіймається від гарячих страв. Саме тому на поминки пекли свіже й подавали на стіл з печі.
У різних регіонах ця традиція мала свої особливості.
- На Чернігівщині свіжий хліб на поминках не різали, а ламали руками, «щоб пара йшла» до покійного.
- На Полтавщині розламаний гарячий хліб спеціально клали біля вікна.
- На Поліссі так само ламали пироги, «щоб дідам пара пішла».
- На Сумщині ще 2006 року пояснювали цю традицію дуже просто: «Пироги гарячі кладуть, щоб з парою були».
Що ставили на стіл і з чого починали обід
Млинці в нас на поминки пекли рідше. Набагато частіше на стіл клали перший спечений за день хліб.
Поминальний обід традиційно починали з куті. Кожен гість з’їдав по три ложки «за душу», подекуди — по одній, і лише після цього переходили до решти страв. Сама ж випічка дуже відрізнялася залежно від регіону.
- На Хотинщині (Чернівецька область) перед кожним гостем кладуть калач, який після обіду заведено забирати додому.
- На Вінниччині й досі на поминки печуть пампушки та пиріжки з горохом. Пампушкою з киселем там завершують обід.
Навіщо роздавати випічку й що при цьому казати
Теплу випічку зазвичай роздають «за душу», щоб люди згадали померлого добрим словом. На Вінниччині калачі спеціально роздавали бідним, «щоб помолилися за померлих родичів». Випічкою частували сусідів, чужих дітей і бідних стареньких, а жебраків у такі дні не відпускали голодними й годували на подвір’ї.
Якщо ви влаштовуєте поминки самі й хочете дотриматися традиції, найкраще роздати саме гарячий хліб і свіжі пиріжки. Як казали в народі, «найкраще — поминати гарячим». Також можна сказати: «Царство Небесне вашим, а вам хай дає Бог здоров’я». На Гуцульщині, передаючи випічку «за душу», називають ім’я померлого, а у відповідь чують: «Простибіг, най Бог прийме»
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!