Відкриваєш стрічку, а там черговий гуру розповідає, який колір стін зробить мене щасливою, яку гречку треба їсти, щоб відкрилися чакри, і які штани носити, щоб не мати вигляд як «тітка з минулого». Ця одержимість трендами перейшла всі розумні межі. Ми стали заручниками маркетингового гіпнозу, де нам продають ідею, що без нового «крику моди» ми — ніхто, інформує Ukr.Media.
Але сьогодні я хочу подякувати собі за лінь. Або за обережність. Або за звичайний страх, який врятував мене від б'юті-рішень, за які зараз було б соромно. Я оминула кілька хвиль масового божевілля, і знаєте що? Жодного разу про це не пошкодувала.
Тату: романтика, що перетворилася на "портак"
Пам'ятаєте нульові? Усі раптом захотіли стати трохи маорі, трохи кельтами або, у крайньому разі, японськими якудза. Трайбли на попереку, ієрогліфи (які замість "сили" означали "суп з локшиною"), потім пішли руни, мексиканські черепи…
Мене завжди дивувало: як можна гнатися за модою в тому, що залишається з тобою назавжди? Це ж не старомодні речі, які можна запхати на дальню полицю шафи й забути, як страшний сон. Тату — це як шлюб у католиків: розлучитися можна, але це довго, дорого, боляче і шрами залишаться. Виводити пігмент — це вам не на манікюр сходити, це ціла епопея з сумнівним результатом.
Я мало не здалася. Ходила на консультації, вибирала ескізи. Але, чорт забирай, як я рада, що тоді "пошкупила" гроші або просто передумала. Зараз я дивлюся на своє чисте тіло і радію. Я можу надягнути шовкову сукню з відкритою спиною, і ніякий вицвілий дракон не псуватиме цю гармонію.
Є люди, на яких тату мають вигляд витвору мистецтва. Або коли це щось сакральне — імена дітей, пам'ять про когось важливого, чи спосіб перекрити шрами. Це ок. Але коли бачу дівчину у ніжному романтичному образі, а на литці в неї синіє якась "біомеханіка" десятирічної давнини… Ну, таке. Втрачається весь вайб.
Губи, якими можна зупиняти потяги
Я не ханжа. Косметологія — це дар богів, і я нічого не маю проти того, щоб трохи підправити природу. Межа між "свіжим виглядом" і "жінкою-бджолярем" надто тонка.
Коли з'явився тренд на величезні губи, світ трохи з'їхав з глузду. Я бачила дівчат, у яких філер мігрував так, що з'являлися ті самі "гіалуронові вуса". Це виглядає чужорідно, це порушує пропорції, і, чесно кажучи, це просто негарно.
Я рада, що моє почуття прекрасного (або банальний страх уколів) вберегло мене від перетворення на качку. Тим більше, я знаю дівчат, які потім кололи лонгідазу, щоб розчинити це неподобство. Це пекельно боляче, а тканини не завжди повертаються у початковий стан. Іноді залишаються ямки, нерівності.
Татуаж: привіт із 2007-го
О, цей незабутній час, коли брови малювали наче маркером. Сині, зелені, цегляні стрілки, які з часом розпливаються, як моє терпіння на нарадах. Сучасні майстри, звісно, творять дива — пудрові техніки мають чудовий вигляд, я й сама іноді думаю про перманент губ.
Але як же я щаслива, що не зробила собі ті графічні "стріли" над очима 15 років тому! Видаляти татуаж з повік — це процедура для людей зі сталевими нервами. А ті, хто "набив" собі брови на сантиметр вище за свої рідні? Це ж просто трагедія в дзеркалі.
Косметологи можуть скільки завгодно співати, що треба починати "колотися" з 25 років. Ні, дякую. Я краще почекаю п'ять років. Подивлюся, як ця нова модна техніка "лисячі очі" чи "кути Джолі" виглядатиме на інших, коли мине хайп. Якщо їхні обличчя не відпадуть — тоді й поговоримо.
Брови-ниточки vs Брови-гусениці
Брови — це взагалі найбільш багатостраждальна частина жіночого обличчя. То ми їх вищипували в нуль, перетворюючи на здивовані ниточки, то малювали "паркани Брежнєва", то тепер замазуємо консилером, ніби їх взагалі немає.
Я просто махнула рукою. Не чіпала їх, коли було модно ходити "лисою", і не намагалася відростити соболів, коли це стало мейнстримом. І виграла. Бо ті, хто нещадно скуб волоски в нульових, зараз плачуть, бо цибулини відмерли, і відростити там вже нічого неможливо. Стабільність — ознака класу, дівчата.
Пірсинг і "Цибулина" на голові
Колись я мріяла проколоти язик і пупок. Знаєте, що мене зупинило? Страх отримати прочухана від батьків. І слава богу! Зараз я уявляю себе зі штангою в язиці на нараді й мені стає смішно. Ніс? Можливо, блогерам це додає шарму, але я не розумію, навіщо добровільно робити зайву дірку в обличчі, яка потім залишить шрам. Про інтимний пірсинг я взагалі мовчу — це для мене якась паралельна реальність.
Тепер про зачіски… Останнім часом бачу цей дивний тренд на "цибулину" — виголені скроні й маленький хвостик на маківці. Виглядає так, наче перукар психанув посеред стрижки й пішов обідати. Можливо, це наслідування якихось аніме-персонажів, не знаю. Але для мене це виглядає як повне непорозуміння. Чесне слово, краще вже поголитися наголо — це хоча б сміливо і стильно, можна перуки міняти під настрій.
Я зануда? Ну і нехай.
Це моя суб'єктивна думка, і я поважаю право кожної жінки робити зі своїм тілом що завгодно.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!