Чому одеколон назвали «Потрійним» і «на трьох» тут ні до чого

Напис на етикетці свідчив про міцність.

Жарт про те, що «Потрійний» одеколон створили, «щоб розпивати на трьох», чув майже кожен. Саме так на запитання онуків віджартовувалися дідусі. Проте назва вказує на міцність одеколону, а не на кількість товаришів. У XIX столітті так позначали одеколон, міцніший за звичайний, який продавали разом із «простим» і «подвійним».

Що означало слово «потрійний» на етикетці

У словнику 1895 року слово «подвійний» щодо парфумів і спиртного пояснюють як «міцний, двічі перегнаний», а як приклад наводять «подвійний ром» і «подвійний одеколон». А «потрійний спирт» у словнику того самого часу означає спирт, перегнаний тричі.

Парфумери XIX століття продавали ту саму запашну воду, наприклад трояндову або з квітів апельсина, трьох сортів, які називали «проста», «подвійна» і «потрійна». Що менше води припадало на ту саму жменю квітів, то насиченішою вона виходила і то вищим був її сорт.

Різних сортів бував і одеколон.

  • У Німеччині ще в 1830-х роках кельнська вода бувала «простою» і «подвійною», причому друга коштувала дорожче.
  • У прейскуранті однієї харківської гуртової фірми за 1912 рік «подвійний» і «потрійний» одеколони стояли поруч і продавалися у флаконах різного розміру.

Звідки взагалі взявся одеколон

Саме слово «одеколон» прийшло з французької мови і перекладається як «кельнська вода». У 1709 році мешканець Кельна Йоганн Марія Фаріна створив запашну воду й назвав її на честь свого міста. Її замовляв у Фаріни навіть Гете, причому одразу шість флаконів. А нащадки парфумера виробляють цю воду в Кельні й досі.

Кельнська вода так сподобалася покупцям, що інші купці почали продавати власні варіанти зі схожими назвами. Один заповзятливий конкурент навіть назвав свою фірму «Франц Марія Фаріна», але згодом йому це заборонили. Так власна назва «одеколон» стала загальною для всіх запашних вод такого типу.

Чим пахнув «Потрійний» і чому аромат так швидко зникає

Йоганн Марія Фаріна описував створену ним воду як «італійський весняний ранок після дощу». У цьому ароматі поєдналися апельсини, лимони, бергамот, квіти й трави. Основою класичного одеколону й пізніше залишалися цитрусові олії, до яких додавали лаванду й розмарин.

Якщо відкрити флакон класичного одеколону, спершу в ніс ударить спирт. Одеколон більш ніж наполовину складається зі спирту, і випаровується він найпершим. Одразу за ним розкривається свіжий цитрусовий запах, але й він тримається недовго, оскільки цитрусові ноти вивітрюються швидше за інші аромати.

Втім, класичний одеколон парфумери й створюють нестійким. Він має освіжати, не перебиваючи аромату основних парфумів. І сьогодні слово «одеколон» на флаконі зазвичай означає найлегшу запашну воду. Запашних олій у ній менше, ніж у туалетній воді чи парфумах, тому й пахне вона не так довго.

Навіщо був потрібен «Потрійний»

Одеколоном освіжали шкіру й протирали обличчя після гоління.

Пізніше, коли одеколони почали ділити на сорти за часткою запашних олій, «Потрійний» зарахували до гігієнічних, тобто найпростіших з усіх. Духмяних речовин у них менше, ніж в інших, а стійкості запаху від них і не вимагали. Так і вийшло, що одеколон, який за старовинною назвою вважався найміцнішим, за складом виявився найпростішим.

Цікаві статті
Зараз читають
В тренді
Свіжі