Риба завжди вважалася корисною їжею, але дослідження індустрії з розведення риб, проведене в рамках документального фільму «Філе-о-фіш» Ніколаса Деніела свідчить про протилежне, передає Ukr.Media.
Штучно вирощена (так звана «аквакультурна») риба, зокрема, лосось, сьогодні є одним з найбільш небезпечних для вживання в їжу продуктів.
Рибні ферми позиціонують себе як рішення проблеми зниження популяцій риб з-за занадто інтенсивного вилову, однак по факту вони створюють більше проблем, ніж розв'язують.
Ось у чому проблема:
1. Фермерський лосось — найбільш токсична риба
Дивно, але, згідно з автором фільму, дно в багатьох місцях біля узбережжя Норвегії всіяне шаром сміття товщиною до 15 м. Це сміття — результат господарювання рибних ферм, де в умовах аквакультури (у кошах) штучно вирощується продається по всьому світу «норвезький лосось».
Сміття повне пестицидів, що входять до складу корму і відходів від ліків, якими годують рибу, що росте в тісних кошах. На цьому неприродному для риби кормі і в дуже тісних умовах активно розвиваються різні рибні хвороби, такі як морські воші або інфекційний вірус анемії у лососів. Хвороби передаються серед слабких і схильних до стресу риб стрімко.
Для боротьби з паразитами і хворобами застосовується ще більшу кількість пестицидів та антибіотиків, що робить рибу токсичною та небезпечною для вживання в їжу.
2. Генетичні мутації
Використані пестициди не тільки знищують морських вошей, але і впливають на ДНК риби, породжуючи мутації — у фільмі в якості прикладу показані особини мутованої тріски.
Враховуючи, що аквакультурна ферма не завжди може бути на 100% ізольованою, виникає загроза поширення таких мутацій через «збігаючих» самок тієї ж тріски, які створюють потомство зі здоровими самцями диких популяцій. Лосось також страждає від мутацій, хоча часто не настільки помітних оку, як тріска.
3. Рибне ожиріння
Умови утримання, харчування та використання пестицидів та антибіотиків веде до зміни поживного складу риби. В основному це стосується відсотка вмісту жиру в тканинах: жирність дикого лосося складає близько 5-7%, в той час як жирність аквакультурного лосося може коливатися від 14,5% до 34%!
Небезпека цього в тому, що більшість токсинів (наприклад, пестициди) жиророзчинні та накопичуються саме в жирі, тому аквакультурний лосось буде містити в собі набагато більше токсинів, ніж дикий.
4. Сумнівний корм
Часто головне джерело токсинів — сухі брикети рибного корму, одним з основних інгредієнтів якого є вугор, а також інша жирна риба, виловлена в Балтійському морі. Вугор популярний в якості корму завдяки високому вмісту білків та жирів, але в цьому криється і небезпека.
Навколо Балтійського моря розташовані промислові підприємства різних країн, і багато з них скидають у воду відходи різного ступеня забруднення. В них містяться небезпечні та шкідливі для людини діоксини, які зв'язуються з жирами. Тому у «групи ризику» перебувають всі види штучно вирощені риби: оселедець, вугор, лосось і т. д.
5. Секретний інгредієнт
Одна з найголовніших таємниць аквакультурної індустрії, яку розкриває творець фільму, полягає в тому, що в сухий брикетний корм для риб в якості антиоксиданту» додають етоксихин — пестицид, винайдений в 1950-х роках для фруктів та овочів, запобігає згіркненню жирів в кормі.
Виробники риби не ставлять до відома органи охорони здоров'я про використання етоксихина, і в результаті протягом тривалого часу його рівень в рибі перевищував усі можливі норми в 10 або навіть 20 разів. Досліджень впливу етоксихина на здоров'я людини небагато; в ЄС жорстко регламентується його рівень вмісту в овочах, фруктах, м'ясі але не в рибі.
6. Безвідходне виробництво.
Майже ніякі частини риби не викидаються. Голови і хвости з залишками м'яса купуються за 15 центів за кіло і переробляються в рибний субстрат, який додається до напівфабрикатів, що продаються в супермаркетах.
Шкіра та луска знайшли своє застосування в косметичній індустрії, а те, що вже зовсім нікуди не згодилося, подрібнюється в порошок і йде до складу кормів для тварин.
7. Нечесні етикетки.
На жаль, вказівки складу та цілісність упаковки теж не дають гарантії — харчові розслідування показують, що кожне третє маркування риби обдурює покупця.
Дешеві види риб часто маркуються як більш дорогі, і ось вже ви їсте не те, що хотіли купити...
Що ж робити?
Автор фільму попереджає: сам по собі факт дикого вилову ще не дає гарантії чистоти риби — більшість водойм в різному ступені забруднені ртуттю і важкими металами, пестицидами, діоксинами та іншими хімікатами.
Є кілька більш або менш безпечних та надійних варіантів, основний з яких — аляскінський лосось. Згідно з думок режисера фільму, цей вид в принципі заборонено вирощувати в неволі, так що якщо ви знайшли і купили такого лосося, він точно буде диким і куди більш корисним, ніж будь-яка вирощена людиною риба.
А ви звертаєте увагу на походження риби?
