Вінницька область, схоже, вирішила стати кулінарною столицею України.

Знамениту картоплю "по-уланівськи", рецепт якої 72 роки тому придумала звичайна кухарка з придорожнього кафе Глафіра Дорош. В голодному повоєнному 1947 році на цю смакоту "підсіла" вся країна, а тепер її подають у ресторанах США, Канади, Ізраїлю, Німеччини, інформує Ukr.Media.

Автора страви, на жаль, вже немає в живих, але за життя вона розповідала, що незвичайна картопля вийшла випадково. У кафе іноземні відвідувачі замовили фірмову картоплю, фаршировану м'ясом. Залишилося кілька дрібних бульб, їх дівчина начиняти не стала, а кинула в казан з киплячим маслом. Коли картопля добре підрум'янилася, полила її часниковою підливою, що призначалася для пиріжків з горохом, прикрасила зеленню і теж подала до столу.

Гості тоді тарілки буквально вилизали та попросили рецепт картоплі, причому саме ту, яка була без м'яса. Почувши про незвичайну страву, місцеві механізатори почали просити, мовляв, приготуй і нам. Особливо сподобалося, що її можна брати в полі не обгортаючи, тому що вона добре зберігає тепло.

Популярність всесоюзного масштабу прийшла до Глафіри Дорош, коли в колгосп на початку 1960-х приїхав московський журналіст, спрямований в провінцію із завданням розкрити недоліки роботи колгоспу. Першим ділом кореспондента ситно нагодували, точніше, закотили цілий бенкет: домашня ковбаса, буженина, смажені кури, коропи, фаршировані рисом та родзинками, молочні поросята, кров'янка та картопля "по-уланівськи".

Розгромного матеріалу у журналіста не вийшло, вийшла тільки хвалебно-кулінарна замітка. І почалося!

Глафірі Василівні з усіх куточків СРСР мішками пішли листи з проханням поділитися рецептом. Кухар переписувала рецепт через десять копірок, потім здалася, попросила у знайомих надрукувати його друкарським способом. А ще доводилося підписувати конверти.

Дорош розповідала журналістам, що у відповідь на відісланий рецепт люди надсилали подарунки: сувеніри та навіть відрізи тканини, які в той час дуже цінувалися.

В Уланів почалося справжнє паломництво. Їхали журналісти з всесоюзних видань. Побували тут і кореспонденти майже всіх українських газет. Всі хотіли спробувати картоплю "по-уланівськи".

- Якось мене покликали в Москву, — згадувала Глафіра Дорош. — Привезли в якийсь ресторан, де на кухні вже стояли камери, софіти, безліч людей. Я мала розповісти та показати, як готується картопля. Приготувала, пригостила, дала інтерв'ю. Провела в Москві не день і не два, виступала по радіо і телебаченню. І тут мені повідомляють, що присвоїли орден. Я не повірила, а на наступний день мені дійсно вручили орден Трудового Червоного Прапора. Було це 11 листопада 1965 року.

Директор одного з ресторанів навіть запрошував на роботу кухарку, обіцяв забезпечити квартирою. Але жінка не прийняла пропозицію і москвичкою не стала. Пояснила, що не може залишити рідне село та улюблене невелике кафе "Українка".

Кафе, до речі, славилося на всю округу своєю кухнею. Одних тільки перших страв готували чотири-п'ять видів, в меню було два десятки страв з картоплі. Гостям пропонували домашні ковбаси, кров'янку, сальтисон. На території було своє підсобне господарство, ставок з рибою.

- Я місцевих питала, невже раніше ніхто так картоплю не готував? Вони кажуть — ні. Фішка в тому, що маленьку картоплю потрібно кидати в киплячу олію, як пончики. — І, до речі, молода картопля по цьому рецепту не така смачна. Краще стару брати.

Дивно, але свою картоплю Глафіра Василівна ніколи не їла в ресторанах і кафе. І взагалі завжди говорила, що більше любить звичайну картоплю в мундирі.

Професію кухаря вона отримала у спадок від мами, яка була куховаркою і влаштувала 14-річну доньку на роботу в місцеву забігайлівку. Пізніше дівчина закінчила кулінарну школу в Києві, під час війни потрапив до Німеччини, працювала на збройовому заводі в Нюрнберзі. Після повернення до України працювала кухарем.

Статус об'єкта нематеріального культурної спадщини обласного рівня страві поки не надали, але вінницькі чиновники необхідні документи вже подали та ось-ось має прийти відповідь.

- Ми створили ініціативну групу ще в квітні цього року, — розповіла інспектор з розвитку туризму і збереженню культурної спадщини Хмельницької РДА Лілія Крамар. — У перспективі хочеться організувати гастрономічний фестиваль, де головною "героїнею" буде наша картопля "по-уланівськи".

Рецепт картоплі "по-уланівськи"

Поставте на плиту чавунний казанок або каструлю з товстим дном, можна і сковороду. Влийте пів літри соняшникової олії. Кілограм почищеної дрібної картоплі цілком кидаємо у добре розігріте масло. Поки вона смажиться, а це хвилин 20, приготуйте часникову підливку. Приборкайте або розітріть в окремому посуді з сіллю часник, вливши трохи соняшникової олії, — повинна вийти густа маса.

Коли картопля стане золотистою, вийміть її шумівкою, щоб масло стекло. Викладіть на блюдо, полийте часниковим соусом і накрийте на пару хвилин кришкою — має пропарити. Зверху можна посипати зеленню або шкварками, а можна і тим і іншим — буде тільки смачніше.