Детально розповідаємо про те, як припинити їсти цукор і не залишитися без солодкого, інформує Ukr.Media.
Солодка сахароза, яка відома як звичайний цукор, стрімко втрачає свої позиції на наших столах. Є побоювання, що незбаром виробники порцеляни почнуть випускати у продаж чайні та кавові сервізи без цукорниць! Ні, людство не припинило любити солодке, просто у цукру з'явилися серйозні конкуренти, вживання яких не загрожує наслідками у вигляді діабету або ожиріння.
Стевія
Конкурент номер один — стевія. Точніше один скромний представник численного роду стевій — рослина Stevia rebaudiana Bertoni. Про цю "медову траву", яка походить з Латинської Америки ходять легенди. Нібито здавна, ще у щасливі доколумбові часи саме стевію індіанці додавали у свій улюблений напій — мате. Так це чи ні, в індіанців ми вже не запитаємо, а ось сучасні японці щодо вживання цього замінника цукру попереду усієї планети. На Японію припадає 40 % усього ринку стевії. Чим вона краща за цукор? По-перше, від неї не гладшають. Стевія організмом майже не засвоюється, просто дає нам солодкий смак, а потім видаляється. По-друге, вона солодша за сахарозу. Однак, за задоволення все ж таки доведеться заплатити. У стевії, крім солодкого смаку, є ще й свій, досить своєрідний присмак, звикнути до якого вдається не усім. "Замаскувати" цей смак можна фруктами, горіхами, сиром або спеціями. Так, і не намагайтеся збивати зі стевією яєчні білки, нічого не вийде.
Стевіозид або ж просто сушена трава — ось у яких формах можна придбати цей замінник цукру. Втім, деякі люди вважають за краще вирощувати таку рослину самостійно у горщику на підвіконні.
Сироп топінамбура
Сироп топінамбура або земляної груші почав переможну ходу кухнями ласунів, що бережуть своє здоров'я, порівняно нещодавно. Тим часом топінамбур відомий вже кілька століть, і називається так на честь індіанського племені "тупінамба". Ця рослина теж потрапила до нас з-за океану. Топінамбур можна зустріти лише на приватних городах, оскільки його врожай погано зберігається. Але комусь все ж таки спало на думку робити з нього смачний сироп з дуже низьким глікемічним індексом (нижчий лише у стевії). Щодо застосування, то сироп можна додавати у будь-які напої, готувати з ним улюблені страви. Скрізь, де доречний цукор, сироп показує себе найкращим чином. На смак він трохи нагадує мед, і дуже подобається дітям. Діабетикам цей продукт підходить ідеально, оскільки містить інулін — (не плутати з інсуліном) — харчове волокно, яке нас ні до чого не зобов'язує, воно не перетравлюється, не засвоюється, а просто залишає після себе приємний смак. Мінусів у сиропі топінамбура поки не помічено.
Ксилітол
Ксилітол або ксиліт у якості замінника цукру використовується досить давно, у тому числі і у харчовій промисловості. Однак публіці він знайомий здебільшого у поєднанні з жувальною гумкою. Він, кажуть, гарно впливає на зубну емаль. Цей солодкий білий порошок роблять з березової деревини, що не має дивувати тих, хто пробував березовий сік. На смак він приємний і трохи охолоджує язик. Діабетики вживають ксиліт ще з середини XIX століття, а тепер до них приєдналися і ті люди, які хочуть схуднути. Калорій у ксилітолі, правда, не менше, ніж у сахарозі, але понад 50 грамів на день безкарно нікому з'їсти не вдасться — настає вельми помітний проносний ефект. Крім солодкого смаку, ця цікава речовина має ще й бактерицидні властивості. Якщо розчином ксиліту обробити шматок м'яса, воно не втратить свіжості протягом двох тижнів зберігання за температури від 0 до 5 градусів. До речі, людський організм здатен виробляти трохи ксиліту, тож ніякого відторгнення не буде, головне — не перевищувати дозування!
Ксилітол можна купити в аптеці.
Сироп плодів ріжкового дерева
Сироп плодів ріжкового дерева у нас більше відомий як ліки проти кашлю і від шлунково-кишкових нездужань, до того ж його рекомендують приймати за наявності нервових розладів. А у Греції, наприклад, не лише сироп, але й самі плоди ріжкового дерева — традиційні ласощі. Та й у стародавніх єгипетських ієрогліфах зображення стручка ріжкового дерева еквівалентне слову "солодке". У цих стручків є свій виражений смак, який комусь нагадує шоколад, а комусь каву. У Греції сироп з них використовують приблизно так само, як у нас мед — ним і лікуються, і млинці поливають. Протипоказань у нього немає. Можливо, комусь він просто не припаде до смаку.
Пальмовий цукор
Пальмовий цукор — це справжня смакота. Він, звичайно, дуже калорійний, але саме за допомогою нього радять позбавлятися від цукрової залежності. Перемикнутися з "білого ворога" на пальмовий цукор досить легко. Останній елементарно смачніший і до того ж екзотичніший. Щоб отримати пальмовий цукор, спеціально навчені люди підіймаються на високі пальми, роблять надрізи на суцвіттях і закріплюють під ними контейнери для збору нектару. І потім, якщо збирачам вдається спуститися на землю без проблем, нектар випарюють доти, доки не вийде чудовий золотаво-коричневий продукт з карамельним ароматом і смаком. Його додають у безліч страв азіатської кухні, з ним можна пити чай і каву. А корисних речовин у пальмовому цукрі безліч. У одній лише чайній ложці пальмового цукру міститься 5 мг кальцію, 3 мг фосфору, 8 мг магнію, 48 мг калію, 0,5 мг заліза, а також деяка кількість цинку, міді, тіаміну, рибофлавіну і ніацину. Рафінад просто відпочиває. Деякі буддистські ченці їдять лише раз на добу — до 12-ї години дня, а в інший час їм дозволено їсти саме пальмовий цукор. Чи це не найкраща рекомендація?
