Гімалайська сіль — один із найпопулярніших гастрономічних трендів останніх років. Її рожевий колір, екзотичне походження та маркетингові заяви про надзвичайні оздоровчі властивості привернули увагу споживачів по всьому світу. Але що ж насправді приховується за барвистою упаковкою та гучними обіцянками, інформує Ukr.Media.
Походження та видобуток
Всупереч своїй назві, гімалайська сіль видобувається не в Гімалаях, а в соляних шахтах Хевра, що знаходяться в горах Соляного хребта у Пакистані, приблизно за 300 км від Гімалаїв. Ці родовища утворилися приблизно 250 мільйонів років тому внаслідок випаровування древніх морів.
Видобуток гімалайської солі мало чим відрізняється від видобутку інших видів кам'яної солі. Шахтарі використовують традиційні методи, які передаються з покоління в покоління — видобуток здійснюється вручну, з мінімальним використанням вибухових речовин та сучасної техніки.
Рожевий колір: магія чи хімія?
Характерний рожевий колір гімалайської солі, яким захоплюються кулінари та дизайнери інтер'єрів, має цілком наукове пояснення. Цей відтінок зумовлений наявністю оксиду заліза (Fe₂O₃) — того ж мінералу, що надає іржі її характерного кольору. Також у складі присутні інші мінеральні домішки, зокрема магній, кальцій та калій, але в дуже малих кількостях.
Маркетингові міфи та реальність
Твердження про те, що гімалайська сіль є "однією з найчистіших" через "відсутність забруднень" — це насамперед вдалий маркетинговий хід. Справді, як і інші види кам'яної солі, гімалайська сіль видобувається з-під землі, що захищає її від сучасних забруднювачів навколишнього середовища. Однак це стосується будь-якої кам'яної солі, а не лише гімалайської.
Варто зазначити, що поняття "чистоти" солі є відносним. З точки зору кулінарії та харчування, звичайна морська або кам'яна сіль може бути не менш "чистою". Натомість гімалайська сіль містить більший спектр мінералів, але їхня кількість настільки мала, що навряд чи здатна суттєво вплинути на здоров'я людини.
Вплив на смак
Деякі шеф-кухарі стверджують, що гімалайська сіль має особливий смак. Проте сліпі дегустаційні тести показують, що більшість людей не можуть відрізнити гімалайську сіль від інших видів солі. Мінеральні домішки, які надають їй рожевого кольору, присутні в таких малих кількостях, що їхній вплив на смак практично непомітний для пересічної людини.
Екологічний та етичний аспекти
Важливим аспектом, який рідко згадується в дискусіях про гімалайську сіль, є екологічний слід її виробництва. Транспортування солі з Пакистану до країн Європи та Америки супроводжується значними викидами вуглекислого газу. Тому з точки зору екології, використання локально видобутої солі може бути кращим вибором.
Крім того, умови праці в соляних шахтах Хевра не завжди відповідають міжнародним стандартам. Деякі виробники намагаються вирішити цю проблему, запроваджуючи програми справедливої торгівлі та покращуючи умови праці для місцевих робітників.
Висновок
Гімалайська сіль — це перш за все цікавий кулінарний інгредієнт з естетичним привабливим виглядом. Вона може стати прекрасним акцентом у страві або елементом оформлення столу. Проте заяви про її надзвичайні оздоровчі властивості та унікальну чистоту здебільшого перебільшені.
При виборі солі варто керуватися власними смаковими вподобаннями, кулінарними потребами та екологічними міркуваннями, а не модними трендами. І пам'ятайте: яку б сіль ви не обрали, помірність у її споживанні залишається ключовим принципом здорового харчування.
