Це одна з найнебезпечніших хвороб плодових рослин, яка за сприятливих умов може завдати значної шкоди саду. Моніліоз викликається патогенними грибами, які за сучасною таксономією належать до роду Monilinia (раніше відомого як Monilia). У цього захворювання є й інші назви — моніліальна плодова гниль і моніліальний опік. Хвороба зачіпає широкий спектр плодових культур. Але впоратися з нею можливо, інформує Ukr.Media.
У садах зазвичай поширені два основні види патогенних грибів, що викликають моніліоз:
- Monilinia fructigena — основний збудник плодової гнилі, що вражає насіннєві культури, хоча може зустрічатися й на кісточкових.
- Monilinia laxa (раніше Monilia cinerea) — основний збудник моніліального опіку, особливо поширений на кісточкових культурах.
У моніліозу високий ступінь шкідливості — він може призвести до втрати врожаю від 20 до 70%.
Прояви моніліозу варіюються між кісточковими та насіннєвими культурами.
У кісточкових дерев, таких як вишня, черешня, слива, алича та абрикос, часто спостерігається всихання цілих гілок, які виглядають так, ніби були обпалені. Тому дане захворювання отримало назву моніліальний опік. Інфекція проникає в сад навесні, у період цвітіння.
У кісточкових рослин грибниця патогену швидко блокує судини, що призводить до засихання пагона. Перші симптоми зараження, як правило, з'являються через 15-20 днів після цвітіння дерева.
У насіннєвих дерев, таких як яблуня, груша та айва, моніліоз зазвичай проявляється на плодах, які починають гнити, іноді навіть залишаючись на дереві. Це явище дало привід для іншої назви хвороби — моніліальна плодова гниль.
Зараження моніліальним опіком відбувається насамперед навесні, у період цвітіння. Однак плодова гниль може розвиватися і пізніше, через пошкодження шкірки плодів протягом вегетації.
Найбільш сприятлива температура для розвитку Monilinia fructigena, що викликає гниль плодів, становить 24-28 °C, а вологість повітря — 75%.
Monilinia laxa, відповідальна за всихання гілок, починає завдавати шкоди при температурі 12-16 °C. Патогени найбільш активно розвиваються в умовах тривалих мрячних дощів. Спори, які легко розносяться вітром, осідають на квітках і починають проростати. Грибниця проникає в пагони через плодоніжку.
У насіннєвих рослин пагони зазвичай не засихають повністю, проте верхівки уражених гілок можуть потемніти.
Основні ознаки плодової гнилі проявляються влітку, коли плоди починають дозрівати. Спочатку на них виникає невелика бура пляма, а через деякий час весь плід виявляється гнилим. Надалі плоди зморщуються, висихають і можуть опадати або залишатися муміфікованими на дереві.
Основна мета полягає в запобіганні поширенню захворювання, джерелом якого є уражені пагони, на яких з часом утворюються спори, а також гнилі плоди, що служать розсадником патогенів.
Лікування моніліозу плодових
При перших симптомах хвороби слід у першу чергу видалити всі уражені гілки, залишаючи близько 2 см здорової тканини. Протягом літа регулярно збирайте опалі плоди і або закопайте їх у землю на глибину 50 см, або спаліть.
Бордоська рідина — один з найпоширеніших і перевірених засобів для боротьби з грибковими захворюваннями, включаючи моніліоз.
Першу обробку виконують ранньою весною, коли формується зелений конус.
Другу обробку проводять після цвітіння, а при необхідності — ще одну через 7 днів.
Для насіннєвих культур (яблуні, груші) рекомендується виконувати обробку двічі: з моменту, коли починають розпускатися бруньки, і до завершення цвітіння, з інтервалом 7-10 днів.
Кісточкові рослини (вишня, черешня, слива, абрикос) обробляють від моніліального опіку в перший раз до цвітіння, а потім повторно через 7-10 днів.
Для боротьби з плодовою гниллю проводять дві обробки: першу — при перших ознаках захворювання, а другу — за два тижні до збору врожаю. Однак найважливішими залишаються профілактичні обробки під час цвітіння для запобігання первинному зараженню.
Моніліоз яблуні призводить до раннього гниття плодів, що значно зменшує врожайність.
Найбільш ефективні способи боротьби з цією хворобою та її профілактики включають використання сортів, стійких до захворювання, проведення санітарних заходів для зменшення інфекції (включаючи збір і знищення уражених плодів) і застосування хімічних обробок.
