На перший погляд — безневинні, іноді навіть улюблені. Та насправді — зелені диверсанти, які методично виснажують землю, руйнують фундаменти, душать сусідів... рослинних сусідів. Дерева, які знищують усе живе навколо, — не фантазія, а реальність для сотень дачників, які колись просто «посадили щось для краси». Ось сім найнебезпечніших кандидатів на зелену помсту — і що краще обрати натомість.
Тополя: пух, що душить
Тополя — чемпіонка з очищення повітря, але на невеликій ділянці — вона як запрошення на екологічну катастрофу. Самки тополі в сезон випускають пух, який:
-
забиває дренажі,
-
створює пожежну небезпеку,
-
алерген для багатьох людей, інформує Ukr.Media.
Коріння тополі — ще один фронт боротьби. Його сила — у ненажерливості: дерево висмоктує воду й поживні речовини з неймовірною ефективністю, лишаючи сусідні рослини голодними. І так — воно легко пробивається до водопроводу чи каналізації.
Краще посадити: липу, глід (не пухові й менш агресивні).
Береза: ніжна — зовні, жорстка — в дії
Милі берізки — насправді ненаситні «насоси». Їхня коренева система — широка та поверхнева, тому вона швидко висушує ґрунт навколо. За день доросла береза може випити до 40-50 літрів води. Для невеличкої ділянки — це як встановити поруч водокачку.
Грядки в'януть, плодові дерева чахнуть, а земля біля стовбура стає мертвою зоною. Замість романтичного пейзажу — повна деградація.
Краще посадити: грушу, аличу або декоративну яблуню.
Ялина: мовчазна душителька
Жива ялинка на подвір'ї — мрія, яка швидко перетворюється на нічне жахіття. Її хвоя:
- закислює ґрунт,
- утворює щільний шар, через який нічого не проростає,
- розкладається дуже повільно.
А її поверхневе коріння робить дерево нестійким. У негоду ялина — перша кандидатка на завал. І перша — що падає на теплицю чи авто.
Краще посадити: ялицю або тую — менш агресивні та без такої масивної тіні.
Обліпиха: солодкий плід із гірким характером
Обліпиха — ягода здоров'я. Але сад — не аптечка. Вона:
- активно пускає кореневі пагони,
- проростає в плитці, біля фундаменту, в доріжках,
- руйнує цілі покриття своїм корінням.
Це дерево захоплює території, як бур'ян, і виживає інші культури. Щоб тримати її в межах — потрібно обрізати та контролювати кожен сантиметр.
Краще посадити: смородину, аґрус або червону порічку.
Верба: вода — її стихія, а ваша біда
Верба чудово росте поблизу водойм. Але біля будинку — це тиха катастрофа. Її коріння:
- шукає вологу,
- проникає в тріщини фундаментів,
- легко руйнує дренажні системи.
Навіть бетон не завжди стає на заваді. А ще вона висмоктує вологу з навколишніх рослин.
Краще посадити: клен польовий або шовковицю — декоративні й менш вибагливі до води.
Барбарис: краса з голками
Цей кущ може бути окрасою — до моменту, поки не розростеться в колючу хащу. Проблеми:
- непролазні зарості,
- ідеальне укриття для мишей і змій,
- проміжний хазяїн для грибкових хвороб, зокрема іржі.
Барбарис без обрізки — це як собака без повідка: рано чи пізно накоїть біди.
Краще посадити: спірею, бузок або дерен — декоративні, контрольовані, нешкідливі.
Тис ягідний: декоративна пастка
Елегантний, вічнозелений, з яскравими ягодами — і… смертельно небезпечний. Всі частини тиса, крім м'якоті навколо насіння, містять токсичний таксин. Навіть одна ягода — критична доза для дитини.
Випадки отруєнь — не рідкість. Особливо якщо на ділянці бувають гості з дітьми.
Краще посадити: самшит, гібіскус або тую — безпечні й декоративні.
Висновок: зелений не завжди означає добрий
Не кожне дерево варте місця у вашому саду. Перш ніж посадити — вивчіть:
- потреби рослини,
- особливості кореневої системи,
- сумісність з іншими культурами,
- можливу шкоду для споруд і людей.
І пам'ятайте: у природі всі рівні, але не всі — сусіди, з якими хочеться жити поруч.
