Кімнатний міні-сад взимку: рослини, які цвітуть у грудні

Вони здатні додати фарб не лише за допомогою листя, а й завдяки яскравим квітам, що розкриваються у холодну пору року.

Кімнатні квіти приносять не лише естетичну насолоду, а й справжню користь здоров'ю: створюють затишну атмосферу, очищають повітря та збагачують його киснем, поглинають вуглекислий газ і сприяють підтримці оптимальної вологості в приміщенні.

Особливо ефектно в зимовий період виглядають рослини родом із тропіків. У той час як більшість "зелених мешканців" дому занурюються в стан спокою, екзотичні види, навпаки, вступають у фазу активного росту і цвітіння.

Причина такої особливості криється в природних циклах. Для багатьох рослин, зокрема пуансетії та шлюмбергери, головним сигналом до закладання квіткових бруньок є скорочення світлового дня. Наша осінь та зима ідеально відтворюють ці умови. При цьому не варто думати, що для цвітіння в домашніх умовах їм потрібна спека — навпаки, деякі з найефектніших зимових квітів, як-от азалія чи цикламен, почувають себе краще в прохолодному мікрокліматі. Саме це часто стає головною проблемою при їх вирощуванні у квартирі. Однак захоплені квітникарі знаходять вихід, облаштовуючи для своїх підопічних міні-сад на балконі або лоджії.

Азалія

Азалія — кімнатний різновид розкішних садових рододендронів. Ця вічнозелена рослина з пишними квітами вважається символом довгого життя та процвітання. Азалія досить примхлива і вимагає до себе підвищеної уваги, але вона — одна з тих рослин, які радують цвітінням саме взимку. Правда, для цього їй потрібно створити особливі умови: забезпечити холод у фазі спокою, розсіяне світло та підвищену вологість повітря. У жовтні рослину тримають при температурі 6-10°C до моменту появи квіткових бруньок, потім "градус" трохи підвищують — найохочіше азалія зацвіте при температурі 15-18°C.

Незважаючи на любов до прохолоди, квітка вкрай чутлива до протягів. Яскраві сонячні промені їй теж не до вподоби: на підвіконні під прямим сонцем рослина ризикує загинути, тому краще розмістити її на невеликій відстані від вікна.

Ґрунт у горщику з азалією потрібно підтримувати злегка вологим, але без застою води. Для поливу рекомендується використовувати м'яку або підкислену воду кімнатної температури. Вносити її краще за все в піддон. Обприскування бажані, але проводити їх потрібно обережно, не допускаючи намокання квіток, оскільки вони можуть загнивати від зайвої вологи. Якщо ж бутони сохнуть і осипаються, не встигнувши розкритися, це вірна ознака неналежного мікроклімату — значить, у приміщенні для азалії занадто сухо і жарко.

Продовжити цвітіння азалії допоможе проста хитрість: підтримка прохолоди біля коренів. Для цього можна поставити горщик у більш просторе прохолодне кашпо або періодично класти кілька кубиків льоду в піддон. Важливо уникати прямого контакту льоду зі стовбуром та верхніми коренями, щоб не викликати у рослини шок. При температурі 12°C цвітіння триватиме близько двох місяців, а при кімнатній — лише кілька тижнів.

Антуріум

Антуріум Андре — один із найпопулярніших кімнатних представників родини Ароїдні. Цю вічнозелену рослину легко впізнати по глянцевих серцевидних листках і ефектних приквітках рожевого або червоного забарвлення. Багато хто помилково приймає ці яскраві покривала за квіти, однак справжнє суцвіття антуріума — білий або жовтий початок, що підноситься над приквіткою.

Період цвітіння антуріума охоплює час з листопада по липень. Щоб рослина радувала око великим листям і яскравими бутонами, їй потрібно створити комфортні умови. По-перше, необхідне м'яке розсіяне світло без прямих сонячних променів. По-друге, важлива висока вологість повітря: як всі вихідці з тропіків, антуріум дуже цінує тепло і вологу. Протяги і різкі перепади температури здатні серйозно ослабити рослину.

Регулярне обприскування корисне для антуріума, однак тут також важливо дотримуватися обережності: волога не повинна потрапляти на суцвіття, інакше на ньому можуть з'явитися плями, а в'янення настане швидше звичайного.

Каланхое

Каланхое Блоссфельда — один із найпоширеніших представників свого роду в кімнатній культурі. Це невисокий кущик "зростом" до 30 см, вкритий темно-зеленими м'ясистими листками овальної форми із зазубреним краєм. У пору цвітіння, яка триває з грудня до травня, рослина постає в усій красі: дрібні квіточки, зібрані в суцвіття-щитки, розкриваються поступово, створюючи чарівне видовище. Забарвлення бутонів дуже різноманітне — може бути рожевим, червоним, помаранчевим, жовтим, кораловим і навіть двоколірним.

Земля для каланхое має бути легкою і пухкою, а полив потребує помірності: зволожувати ґрунт слід лише після того, як просохне його верхній шар. Важливо не допускати ні переливу, ні пересихання, оскільки це загрожує неприємними наслідками — рослина почне втрачати листя.

Щоб закласти основу майбутнього цвітіння, на початку осені рослині необхідно забезпечити період спокою. Насамперед, кущик слід помістити в прохолодне місце з температурою близько 15°C і звести частоту поливу до мінімуму. Тривалість світлового дня потрібно скоротити до 8-9 годин (можна накривати кущик щільною тканиною).

Після закінчення тритижневого "посту" каланхое повертають у звичні умови: підвищують температуру до кімнатних значень (22-24°C), подовжують світловий день, додавши фітолампи, і дають підживлення з високим вмістом калію та фосфору, що сприяють формуванню бутонів і яскравому тривалому цвітінню.

Обмежувальний режим за необхідності можна продовжувати. Якщо хочете отримати цвітіння до певної дати, то прохолодне утримання і штучні "короткі дні" допоможуть відтягнути момент розкриття бутонів і домогтися цвітіння в бажаний період.

Пуансетія

Знайома більшості квітникарів під іменем "різдвяної зірки" пуансетія по праву вважається головним квітковим символом новорічних і різдвяних свят. Її ботанічна назва — молочай найпрекрасніший.

Захоплення незмінно викликають яскраві приквіткові листки, що вінчають верхівку рослини: їхня форма нагадує зірку, а палітра вражає різноманіттям — від білосніжних, кремових і лимонних до насичених відтінків червоного і малинового. Ці барвисті "зірки" здатні прикрашати дім кожної зими, однак пуансетія досить вимоглива до умов утримання, особливо після закінчення цвітіння. Саме тому рослину часто сприймають як "одноразову" і викидають після свят.

Щоб пуансетія повноцінно і довго цвіла, їй необхідна температура в діапазоні від 17 до 20°C. Крім того, потрібне інтенсивне освітлення — в ідеалі знадобиться досвічування протягом 8-9 годин щодня.

У зимовий період рослину поливають теплою водою під корінь 2-3 рази на тиждень. Щоб верхівки не втратили своє яскраве забарвлення, кущик регулярно обприскують з пульверизатора. З листопада по березень кожні два тижні вносять комплексні мінеральні добрива для квітучих культур.

Особливу увагу слід приділяти захисту пуансетії від несприятливих факторів: при провітрюванні приміщення горщик з рослиною обов'язково прибирають з підвіконня. Протяги і різкі перепади температури здатні серйозно зашкодити "різдвяній зірці", у рази прискоривши опадання листя.

Цикламен

Цикламен підкорює своєю вишуканою красою: його ніжні, схожі на метеликів квітки і мармурові візерунки на листках незмінно привертають увагу. Зовні ця бульбова рослина являє собою компактну розетку ефектного листя, з якої підносяться численні квітконоси з надзвичайно гарними квітками.

Палітра суцвіть цикламенів вражає — від чистого білого до акварельних відтінків рожевого, малинового, червоного і фіолетового. При цьому для них характерне не лише різноманіття кольорів, а й химерна форма — краї пелюсток можуть бути хвилястими або бахромчастими. А листя буває не лише сріблясто-зеленим, а й пурпурного забарвлення.

В природних умовах цикламен належить до першоцвітів, однак при кімнатному вирощуванні здатний радувати цвітінням протягом усього осінньо-зимового сезону. При грамотному догляді "зграйки метеликів" на підвіконні будуть "порхати" з жовтня аж до березня.

Для "благополучного життя" цикламену необхідне розсіяне світло і прохолодний мікроклімат: найкомфортніша температура для квітки коливається в межах 12-18°C. При поливі важливо подавати воду по краю горщика або через піддон, уникаючи потрапляння на бульбу і листя. Рослина віддає перевагу підвищеній вологості повітря, а ґрунт має залишатися лише злегка зволоженим, без надлишків і застою води. Після завершення цвітіння полив слід скоротити — це дозволить рослині плавно перейти у фазу спокою, яка триватиме 8-10 тижнів.

Шлюмбергера

За складною науковою назвою шлюмбергера (або зигокактус) ховається улюблена з дитинства рослина, яку ми знаємо як різдвяник. І це не випадково: саме в грудні вона зазвичай розкриває свої ніжні квіти, схожі на махрові дзвіночки. Втім, є у неї й інше прізвисько: рачача шийка.

Палітра суцвіть декабриста вражає різноманіттям: окрім традиційних рожевих і малинових відтінків, трапляються сорти з червоними, білими, персиковими і бузковими квітками, а деякі екземпляри демонструють ефектний біколор.

Ця рослина цілком невибаглива в догляді. Вона чудово почувається на східному або північному підвіконні і не потребує рясного поливу. Важливо підібрати для неї горщик помірних розмірів, оскільки в занадто великій ємності зигокактус почне активно нарощувати зелену масу і може "відмовитися" цвісти.

Щоб домогтися рясного цвітіння, потрібно дотримуватися певного режиму догляду. В підготовчий період зигокактусу необхідна прохолодна температура і скупий полив. Коли ж починають формуватися бутони, умови слід змінити: забезпечити більше світла і тепла, а також збільшити обсяг вологи (але без перезволоження).

У період цвітіння слід виявляти особливу обережність. Рослина в цей час чутлива до різких змін, тому намагайтеся не переставляти її в місце з кардинально іншими умовами освітлення чи температури. Особливо важливо оберігати її від протягів. Будь-який серйозний стрес, як-от різкий перепад температури або пересушування ґрунту, може призвести до того, що декабрист скине бутони, не встигнувши порадувати своїми яскравими квітами.