Практичні варіанти та матеріали, з чого можна зробити чисті та зручні доріжки між грядками на городі (тирса, щебінь, дошки, плитка), ілюстрація згенерована ШІ Nano Banana Pro
Ілюстрація створена нейромережею Nano Banana Pro

Погодьтеся, не дуже зручно, коли між грядок просто витоптані стежки. Особисто я люблю, щоб обов'язково були зроблені доріжки. І ходити зручніше, і ставити відра та лійки, і ноги не брудняться, і бур'янами все не заростає. Та й ділянка виглядає красивіше та охайніше.

Розповім вам які види доріжок можна зробити між грядок. Мова йде не про стежку від будинку до хвіртки, яка, як правило, викладена плиточками. А саме про стежки між грядками.

Тирса, тріска

Практичний і зручний варіант. По них м'яко і комфортно ходити навіть босоніж. Плюс тирса пропускає воду, вона не застоюється.

Її недолік — вона закислює ґрунт. А ще, свіжа тирса та тріска при розкладанні витягують азот із ґрунту. Якщо тирса лежить на доріжці впритул до грядки, вона буде "красти" азот у культурних рослин, що призведе до їхнього пригнічення та пожовтіння листя.

Щоб цього уникнути, тирсу потрібно або компостувати хоча б рік перед використанням, або проливати доріжки розчином сечовини (карбаміду) чи іншого азотного добрива.

Щебінь

Це варіант для красивих грядок. Стежки з дрібних камінчиків виглядають дуже красиво та охайно. Але ходити по них босоніж не так зручно. Я щебінь використовую в основному для оформлення квітника та формування стежок у ньому.

Під щебінь обов'язково потрібно класти геотекстиль, інакше бур'яни проростуть дуже швидко, а виполювати їх з-поміж каміння — неймовірно важка праця. Щебінь також може розсипатися на грядки, що ускладнює обробку ґрунту. А на сонці сильно нагрівається, що може негативно впливати на кореневу систему рослин біля краю грядки.

Дошки

Це зручний найдоступніший матеріал і найшвидший спосіб зробити чисті доріжки, особливо якщо є старі дошки чи палети. По рівній дошці ходити дуже зручно, на відміну від сипучих матеріалів, і взуття залишається ідеально чистим.

Однак як і інші матеріали, мають свої недоліки. Слимаки обожнюють ховатися під дошками у вогку погоду. Це їхній головний недолік. Також дошки у вологу погоду, стають слизькими і небезпечними. Також гниють з часом.

Плиточки

Варіант не з дешевих, але якщо залишився матеріал з оформлення головної доріжки, можна його пустити на стежки. У нас так і було, робили головну доріжку на ділянці, плюс викладали майданчик, плитки залишилися, я використовувала їх для стежок.

Це один з найкращих варіантів з точки зору довговічності та зручності.

Пісок

Аналогічно, як і тирса. Зручно ходити, не боляче стояти на колінах, воду пропускає. Але цей варіант буде дорожче, якщо пісок купувати. З недоліків — прилипає до ніг та взуття, а відповідно і розноситься по всьому городу. Плюс сухий пісок може роздути по грядках вітер, тому по боках стежок у цьому випадку краще встановити якісь загородження.

Ще пісок може приваблювати котів, які можуть використовувати його як туалет.

Плівка

Вважаю цей варіант не дуже хорошим. По-перше, плівка не пропускає повітря. По-друге вологу, а це означає, що вода буде плавати зверху на плівці. Вона слизька, недовговічна під ногами і створює "болото". По-третє, під плівкою можуть почати розвиватися грибки, з причини перших двох недоліків.

Великий плюс цього матеріалу — невисока ціна. Але, я думаю, вже краще витратитися і придбати більш якісний матеріал.

Геотекстиль

Ним також можна застеляти доріжку. Але, якщо щільність мала, через нього проростають бур'яни, треба брати агроволокно чорного кольору щільністю від 100 г/м².

Геотекстиль/агроволокно рідко використовують як самостійне покриття доріжки, бо воно нестійке до механічних пошкоджень (можна проткнути садовим інструментом) і руйнується під дією ультрафіолету. Його головне призначення — бути підкладкою під сипучі матеріали (тирсу, щебінь, кору), щоб запобігти їх змішуванню з ґрунтом та проростанню бур'янів знизу.

Спеціальні плиточки

Бачила декілька таких варіантів в магазинах: гумові та пластикові. Вони бувають різних розмірів. Дуже зручні тим, що їх можна класти — прибирати в будь-який час скільки завгодно разів. Вони прикріплюються одна до одної і формують доріжку будь-якої довжини. Головне класти їх на рівну поверхню. Коли треба — розібрали, помили і переклали, або прибрали зовсім.

Це сучасний, практичний варіант. З недоліків — вони коштують грошей, варіант не дуже бюджетний. Але зате ними можна буде користуватися не один рік.