А, між іншим, починати треба з себе. Адже часто ми самі винні в тому, що перспективний сорт, який обіцяв так багато, дав надзвичайно мало.
На смітник його, у піч, до ганебного стовпа!
Ми чудово засвоїли, що гній і компост — добре, а мінеральні добрива — погано. Дехто вважає навпаки, але не в цьому суть.
Суть у тому, що зловживання улюбленим добривом дачників призводить до того, що замість солодких і ароматних помідорів ми отримуємо зарослі, у яких, як макаки в джунглях, ховаються дрібні, несмачні й порожні помідори.
На майбутнє я хочу застерегти від зловживання добривом №1.
Псує помідори, як не дивно, азот.
Здивовані? Зараз поясню.
Змоделюймо ситуацію.
З чого ми починаємо? З ґрунту. Ми твердо знаємо, що багатий, удобрений ґрунт — запорука багатого врожаю. Грядку (неважливо, у теплиці чи відкритому ґрунті) ми найчастіше беремо після гарбузових. Якщо в теплиці — то після огірків (і правильно, щоб і духу пасльонових не було на грядці).
Огірки — одні з небагатьох, що люблять свіжий гній, рослинний компост. У ньому багато азоту. Але огірки не жадібні. Після них у ґрунті залишається достатньо поживних речовин для помідорів.
Але, традиційно, ми перед посадкою помідорної розсади вносимо багато компосту (перепрілого гною, мінеральних добрив, що містять азот). Адже ми знаємо, що для розсади головне — ріст.
Далі ми поливаємо розсаду. Найчастіше — трав'яною брагою. Кожна господиня має свої секрети її приготування, але основа цієї браги завжди — трава, багато трави. Кількість легкозасвоюваного азоту в бразі зашкалює. Причому виміряти його кількість неможливо.
Поливаємо брагою помідори найчастіше неконтрольовано, за принципом: чим більше, тим краще. І так до кінця сезону (вони ж не зимуватимуть).
А то ще й азофоску в лунки під час садіння підкинемо (щоб напевно всім вистачило).
Далі ми спочатку радіємо розсаді, що росте, як на дріжджах, потім витираємо піт зі скронь, щодня знищуючи здоровенні пасинки, які, власне, треба видаляти лише раз на тиждень (але від перегодовування азотом вони відростають значно швидше).
А потім дивуємося, що рослини довгоногі й потужні, а зав'язі обсипаються, плодів — як кіт наплакав, вони порожні й несмачні.
Найчастіше у цьому винен азот, який ми самі «перевнесли», намагаючись, як краще. А ще надлишок азоту блокує засвоєння інших елементів.
Ознаки передозування азотом (жирування томатів):
- потужні темно-зелені стебла й листя,
- проростання листя в нетипових місцях,
- подовження плодових китиць,
- квіткова китиця продовжується пасинком,
- опадання зав'язей,
- несмачні й прісні помідорки.
Ми скаржимося, що сорт нам не той підсунули, а винні ж самі. До речі, хочу зазначити, що не всі сорти однаково реагують на надлишок азоту. Багато старих, ще радянських сортів найбільш стійкі до нього. Серед сучасних найстійкіші — найпростіші, звичайної «помідорної» форми й кольору. Що «навороченіший» сорт (це стосується й гібридів), то він вибагливіший.
Але найгірше те, що за надлишку азоту й поганої погоди помідори не лише порожні й не мають смаку, але в них накопичуються саме ті нітрати. На погоду ми, на жаль (а може, на щастя?), вплинути не можемо.
А виключити з раціону помідорів улюблене добриво дачників — легко.
Для тепличних, особливо індетермінантних (високих, з необмеженим ростом) сортів це ще критичніше, бо перегодований азотом помідор може «пропустити» закладання наступної китиці (квіткова китиця у них закладається через 3 листки).
Причина маленького й несмачного врожаю в тому, що помідор розвивається або вегетативно (за рахунок зеленої маси), або генеративно (плоди).
Підгодовуючи їх азотом, ми стимулюємо вегетативний розвиток, а отже, помідору немає сенсу зав'язувати плоди (або-або, у природі все раціонально, рослина йде шляхом найменших витрат).
Як захиститися від надмірного внесення азоту під помідори?
Загальної поради тут немає й бути не може, адже у кожного садівника свій ґрунт (кожен господар знає, чого в ньому не вистачає, і що треба вносити). Але полив трав'яною брагою помідорам не потрібен. Особливо якщо перед помідорами на грядці ви вирощували огірки.
Я помітила, що простіше поповнити нестачу азоту, ніж усунути його надлишок.
Тому роблю так: висаджую розсаду взагалі без азотних добрив (у мене помідори завжди ростуть після огірків). У кожну лунку додаю лопату добре перепрілого компосту. Далі спостерігаю за листям: якщо листя має нормальний зелений колір, розсада правильно й у строк розвивається, то азотні добрива не вношу.
