Вони звичні, зрозумілі і ростуть начебто самі собою. Але в цих зелених компаніях часто не вистачає однієї дивовижної рослини — листової селери. Багато хто просто проходить повз її насіння, і, можливо, даремно, інформує Ukr.Media.
Це не та селера з товстими, хрусткими стеблами, яку ми звикли бачити на полицях магазинів. Вся її краса йде в листя. Кущики виростають компактні, пружні і дуже швидко набирають маси. Листя велике, насиченого зеленого кольору, з легким глянцем, а стеблинки — набагато тонші та витонченіші, ніж у її черешкової сестри.
Має виразний смак. Коли приходить пора серпневих турбот, маринадів і солінь, саме листова селера віддає консервації свій неповторний, яскравий аромат. А ще її можна просто висушити чи заморозити. Взимку дістанеш дрібку такої зелені, і кухнею розливається запах літа, який анітрохи не втратив своєї сили.
На відміну від кореневої селери, яка вимагає довгого вирощування з розсади, листова — рослина скоростигла і невибаглива. Її можна сіяти одразу на грядку.
Зазвичай наприкінці квітня або на початку травня, коли повітря стабільно прогрівається вище +10°C, настає час сівби. Насіння у неї стійке, може витримати навіть короткі заморозки до -3...-5°C. Щоправда, якщо холоди затягнуться, рослина може заплутатися і випустити стрілку — зацвісти, забувши про листя.
Є у насіння селери одна особливість: природа дбайливо вкрила його ефірними оліями. Це гарний захист, але він трохи затримує проростання. Щоб допомогти йому прокинутися, достатньо потримати його двадцять або тридцять хвилин у теплій воді, близько 40°C, або просто промити в шматочку марлі під краном.
Висіваючи селеру, не треба ховати її глибоко в землю — для пробудження їй потрібне світло. Пів сантиметра завглибшки буде цілком достатньо. Можна і просто притиснути насіння до вологого ґрунту, трохи присипавши зверху піском. Між рядками залишають близько 25 сантиметрів. Дрібне насіння дуже боїться пересихання, тому на перші кілька днів грядку варто вкрити плівкою або тонким агроволокном.
Коли з'являються сходи і розкривається другий справжній листок, потрібно акуратно прорідити рядки, залишаючи між паростками 5-6 сантиметрів. А за три тижні дати їм ще більше простору — до 15 сантиметрів.
Серед сортів є ті, що давно заслужили на довіру. Наприклад, «Парус» — він росте добре, не боїться прохолоди і дає дуже ніжну зелень. А «Зефір» добрий тим, що рано дозріває, росте соковитим і дуже довго не грубіє.
Доглядати її — одне задоволення. Щоб листя залишалося м'яким, рослині потрібен регулярний полив без довгих посух, трохи кисню для коріння через акуратне розпушування та прополювання, та просте підживлення раз на місяць — настоєм трав або комплексним добривом. І є в ній одна прекрасна властивість: що частіше і сміливіше ми зрізаємо зелень, то охочіше кущик нарощує нове листя. Він щедро ділиться всім, що має, якщо просто приділити йому трохи уваги.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!