Це буває з кожним із нас: ми сподівалися щось зробити, не зробили з якихось причин, і ось ми вже в стресі і звинувачуємо себе, передає Ukr.Media.
Настав час позбутися від почуття провини, бо воно абсолютно нічим не допоможе нам.
Як, запитаєте ви. Дуже просто: попрацювавши над своєю психологічною стійкістю, яка досягається з допомогою досить простих вправ.
Подумайте, незалежно від того, чи вдалося вам це зробити, про наступні речі:
— Ви задумали придбати якусь корисну звичку (займатися фізичними вправами, раціонально харчуватися, медитувати вранці, писати кожен день) і у вас це не вийшло. План, що називається, провалився. Ви відчуваєте провину, засмучені, перебуваєте в стресі.
— У вас був цілий список справ, які потрібно було зробити, але більша частина – так і залишилася лише на папері. Це тільки додало вам стресу та переживань.
— Ви розпланували до дрібниць роботу над проектом або написанням книги... і відклали. Знову ж таки, ви відчуваєте провину, ви розчаровані і в стресі.
— Ви сподівалися змінити свої звички щодо харчування або манери спілкування з іншими людьми. Потім все летить до біса, ви так нічого і не зробили. Ви знову розчаровані й сердиться на себе.
Таких варіантів може бути кілька тисяч, але суть одна – коли ми не зробили того, що сподівалися, незмінно відчуваємо розчарування, провину і перебуваємо в стресі.
Справа ось у чому: проблема зовсім не в тому, що ми не виправдали власних очікувань. Реальна проблема – самі очікування. І стрес, який наздоганяє нас, коли ми їх не виправдовуємо.
Зверніть увагу, у всіх наведених вище прикладах, у нас в голові був якийсь ідеал, як усе має бути, яким ми хочемо це бачити. В цьому немає нічого поганого або гріховного – всі ми так чинимо час від часу – проблеми починаються, коли ми занадто завзято чіпляємося за наші ідеали/очікування. Це створює нам цілий набір проблем: ми відчуваємо глибоке розчарування, тривожність, ми сердимося або ображаємося на самих себе. Одним словом, відчуваємо себе глибоко нещасними.
Цей процес народження очікувань і подальше розставання з ними, а слідом і розставання з думками про щастя... Це трапляється часто-густо, знову і знову, буквально кожен день. Ми постійно ходимо по цьому замкнутому колі.
Така поведінка незмінно викликає стрес, почуття незадоволеності. Ми відчуваємо себе розбитими, не здатні що-небудь змінити у своїй житті, що не заслуговують на довіру. А це вже справжня катастрофа. З'являються думки, що нам цього взагалі ніколи не зробити, що краще просто здатися, і в цьому немає нічого дивного – адже ми більше не віримо собі.
Це вже справжня проблема.
Причина криється в тому, що ми занадто сильно, просто «зубами», вчепилися в наші ідеали. Ми усвідомлюємо, що це лише плани, і вони занадто бездоганні і т. д., але тримаємося за них і не відпускаємо. А якщо спробувати відкинути їх, якщо це можливо, і подивитися, що станеться?
А потім... полюбити все те, що станеться. Любіть себе такими, якими ви є, а не якими хотіли б стати. Впевнений, що ви хотіли зробити щось хороше, з любові до себе і іншим людям... Але потім щось пішло не так, ви не виправдали своїх очікувань, вам довелося розлучитися з ними і полюбити себе такими, якими ви є, з тим, що вам вдалося зробити. Ви все зробили правильно!
Це життя. Це любов. Любіть життя і любіть себе.
Пропоную вам рецепт, який обов'язково допоможе.
Що б ви не робили, забудьте про своїх очікуваннях, закиньте їх далеко в океан. Любіть те, що ви робите в даний момент. Любіть себе в цій роботі. І більше нічого не має ніякого значення. Позбавтеся від цього вічного почуття провини, стресу і самокритики.
Проаналізуйте, що заважає вам здійснити задумане. Постарайтеся змінити ті обставини, які перешкоджають вам. Якщо не виходить – загадайте щось інше. З усією любов'ю і завзяттям, але не чіпляйтеся за свої очікування. Буде – добре, не вийде – придумаємо інше. Повторюйте це знову і знову.
Коли ми позбавляємося від своїх чекань, коли знаходимо в собі сміливість викинути їх в океан, ми відчуваємо величезне полегшення і мир в душі. Ми задоволені, не нервуємо. По-справжньому любимо себе. А значить живемо в мирі з усіма і з собою. Це непередаване відчуття, яке наповнює наші серця і приносить справжню радість.
