20 анекдотів про психіатрів і психологів

Показник нормальності в нашому світі досить відносне поняття і дуже хитке. Насправді у кожного з нас набагато більше дивного, ніж здається на перший погляд, тому роботи у аналітиків в психіатрії все більше. І якби не почуття гумору і підхід до своєї професії з іронією, психотерапевти зійшли б з розуму раніше за всіх, інформує Ukr.Media.

* * *

Психотерапевт помер з нудьги прямо в кріслі на робочому місці, але встиг взяти ще трьох пацієнтів, поки це помітили.

* * *

У мене була довідка від психіатра, що я здоровий, але я її з'їв.

* * *

Мій психіатр сказав, що я не зможу захопити світ. Наївний раб.

* * *

Чергу до психіатра можна відрізнити за бахилам: не у всіх вони на ногах.

* * *

До кабінету до психіатра заповзає мужик з чимось в зубах.

Психіатр:

— Ой, та хто це до нас прийшов? Кішечка?

Мужик повзе в кут. Лікар умилено слід за ним:

— Собачка?

Мужик провів рукою по плінтусу і поповз в інший кут. Лікар не відстає:

— А, напевне їжачок! Ні? Черепашка?

Мужик виймає провід з рота і каже:

— Чуєш, мужик, ти мені дасиш спокійно Інтернет провести чи ні?

* * *

Моє життя могло б лягти в основу якої—небудь книги, але, швидше за все, це буде монографія психіатра.

* * *

Сказав своєму психіатру, що чую голоси. Він відповів, що у мене немає психіатра.

* * *

Ми сперечалися з мамою, що в дурці нереально покінчити з собою, типу м'які стіни і все таке. Я сказала, що можна видерти жмут волосся і вдавитися ними! Завтра йдемо до психіатра...

* * *

Приходить жінка до психіатра і каже:

— Доктор, мій чоловік постійно клацає пальцями, а на моє запитання «Навіщо він це робить?» відповідає, що крокодилів відганяє!

— Так... Цікавий випадок... Ну нехай завтра зайде до мене в кабінет...

На наступний день приходить чоловік до лікаря, і постійно клацає пальцями. Доктор дивиться на нього і каже:

— Навіщо ви клацаєте?

— Я крокодилів відганяю.

— Але одразу їх немає!

— Так я ж клацаю!

* * *

Розмовляють два психотерапевта. Один іншому говорить:

— У мене унікальний випадок! Роздвоєння особистості!

— Ну і що, у мене теж такі клієнти є?

— Але мені платять обидва!

* * *

Діалог у психотерапевта. Чоловік 20-27 років.

— Ну?

— Що «ну»?

— Мама і дівчина сказали прийти. У мене все добре. А у Вас?

* * *

Мужик заходить в кабінет психіатра, нервово рве дві сигарети і запихає їх собі в обидві ніздрі.

— Дааа, — зауважує психіатр, — все ясно. Можу я Вам чимось допомогти?

— Можеш, — каже мужик, — вогнику не знайдеться?

* * *

Психіатр пацієнту:

— Дарма ви скаржитесь на комплекс неповноцінності. Навпаки, ви на рідкість правильно оцінюєте свої можливості.

* * *

На прийомі у психіатра молодий чоловік нервово пояснює, що його змусили звернутися до лікаря родичі. І тільки тому, що він віддає перевагу бавовняним шкарпеткам і не любить синтетичні.

— Так у чому ж справа? Я теж віддаю перевагу бавовняним шкарпеткам.

— Правда?! А як ви віддаєте перевагу? З рослинною олією або майонезом?

* * *

Якщо ви домовляєтеся з собою — це егоїзм, якщо немає — шизофренія.

* * *

Вислухавши мене, мій психоаналітик записався на прийом до свого.

* * *

Поки стояв у черзі до психіатра за довідкою, що не перебуваю на обліку, до того рознервувався, що поставили на облік.

* * *

— Цілими днями я кажу що-небудь своєму чоловікові. А він у відповідь — ні слова.

Боюся, доктор, що у нього серйозне психічне захворювання.

— Це не захворювання, мадам. Це талант.