Є у мене подруга, 29 років, незаміжня і ніколи не була у серйозних відносинах. Маленького зросту, повненька і відверто кажучи "на любителя" зовні, працює в держустанові, отримує мало, живе в гуртожитку, освіти немає. Дружимо вже 8 років і весь цей час вона постійно шукає собі чоловіка і ніяк не може знайти, інформує Ukr.Media.
Прийшла вона до мене в черговий раз в гості, і, як зазвичай, завела розмову що їй, дивлячись на нас, дуже хочеться сім'ю, чоловіка, дітей і якої-небудь стабільності в житті. Що роки йдуть, а вона не молодіє і не кращає, а щастя немає. Слізно просила допомогти їй, познайомити з ким-небудь.
Мій чоловік працює в автосервісі, я звернулася до нього з питанням, чи є у них неодружені розумні хлопці. Чоловік відповів що є один дуже хороший хлопець, працьовитий, не п'є, самотній, адекватний. Вирішили загалом ми спробувати попрацювати купідонами. Пояснили хлопцю суть-справу, він погодився.
Запросила подругу поговорити, порадувати і домовитися про зустріч. Вона прибігла радісна і стала розпитувати, хто він. Я починаю пояснювати, бляхар, тлумачний, її ровесник, не одружений, дітей немає, з головою дружить. Тут подруга змінюється в обличчі і видає фразу, від якої я впадаю в ступор:
- А на кой мені бляхар? Ні, мені бляхар не потрібен. Я хочу солідного, директора якого-небудь, красивого, розумного, щедрого.
У мене пропав дар мови. Одне питання крутилося на язиці: "А навіщо красивому, розумному, неодруженому, багатому директору немолода вже, не дуже красива, небагата, неосвічена ти?".
Не хотілося руйнувати дружбу і ображати людину, промовчала. Тим часом хлопець чекав зустрічі, і було дуже соромно пояснювати йому причини відмови подруги. Вирішили зробити "хід конем", познайомити з іншою моєю подругою. Звичайною жінкою, 30 років, середньої статури, середньої зовнішності. Домовилася я з Юлею, вона охоче погоджується на бляхаря, відбувається обмін номерами телефонів, зустріч.
За словами подруги після зустрічі, вона в захваті від хлопця, чекає другого побачення. За словами хлопця: "Вона нічого, але далеко не модель, не мій типаж, я люблю високих, молодих, з шикарним тілом, стоячими грудьми, красивим обличчям і дорого одягнених".
Троє людей, які потенційно могли б вже давно знайти сімейне щастя, в гонитві за ідеальними партнерами розтринькують свої роки, не помічаючи звичайних простих людей. А потім приходять до нас в гості і кажуть: "Ось заздримо вам білою заздрістю, у вас сім'я, діти, затишок, а ми самотні і так нещасливі." При тому, що чоловік у мене далеко не директор, а я далеко не модель. Але ми любимо один одного, а не вигадані дурні еталони.
Загалом, самотні люди, вистачить жити ілюзіями, чекати принців і принцес. Життя так швидко біжить, озирнутися не встигнете, як вже старість. Подивіться по сторонах, поруч можуть бути чудові люди, з цілком пересічною зовнішністю і скромними доходами.
Не соромтеся іноді критично подивитися на себе, задатися питанням: "А відповідаю я сам(а) своїм запитам?".
Дівчатам маленька мудрість - "Хочеш стати дружиною генерала - вийди заміж за лейтенанта".
Хлопцям - "краса обличчя через роки згасне, краса душі - додасться."
