Я говорю так, тому що служу в охороні і за службовим обов'язком знаю, чим закінчується втрата пильності.
Знаєте, що найважче в роботі охоронця? Той, кого ти стережешь, не завжди хоче, щоб його охороняли. А той, кого ти охороняти не повинен, згоден бути під охороною цілодобово 365 днів у році. І треба бути віртуозом, щоб чесно виконати свій обов'язок і нікого не образити при таких обставинах, інформує Ukr.Media.
Як ви думаєте - колективу заводу обов'язково подобається будь-яка затія директора? Ось коли директор платить за послуги охорони, він чого хоче? Він хоче двох речей: щоб ніхто не проніс на завод бомбу і щоб ніхто нічого не тягнув за ворота. А у колектива, може, трохи інший інтерес? Може, на заводі є точильний верстат, а колективу хочеться мати такий же вдома? Він що - повинен купувати його в магазині? А, в колектива, і так зарплата маленька! Ось ви підете в магазин за свої кровні, якщо щось десь можна взяти безкоштовно?
Але є проблема - директор платить гроші тому, хто не дозволяє колективу мати вдома безкоштовний точильний верстат. І його можна зрозуміти - якщо кожен член колективу візьме по верстату, що залишиться самому директору? І коли колектив не знаходить розуміння з боку директора, він включає мізки. А мізки у колектива, треба сказати, відмінні! І тут же відповідь з мізками треба включати охоронцеві. Тому що якщо цього не зробити, то колектив винесе з цеху все і нічого буде охороняти. І директор сильно образиться, і якщо ти охоронець, то ти залишишся без роботи. І це в кращому випадку. Ось такий трикутник.
Тепер уявіть - ви працюєте на заводі, який виробляє телевізори. Ви працюєте на прохідній, де стоїть така вертушка, яка ні за що не пропустить на територію, якщо не натиснути кнопку. І ви той, хто натискає цю кнопку. Або не натискає, якщо щось не подобається. Перед тим, як натиснути кнопку, ви повинні перевірити всі підозрілі пакети, які несуть в обидві сторони.
І ви вже знаєте, що рудий електронік з конструкторського бюро кожен день ходить на роботу з великою спортивною сумкою. Ви перевіряєте цю сумку кожен день при вході і при виході, побоюючись знайти в ній вибуховий пристрій або щось ще. І ви кожен день знаходите в цій сумці тільки пару чоловічих шкарпеток!
Ну ви довго не розумієте, в чому фішка! Чому шкарпетки треба носити в похідній сумці розміром метр на метр, якщо вони спокійно вміщаються в кишені куртки! Ви перевіряєте цю сумку знову і знову, поки раптом до вас не доходить, що якщо шкарпетки вміщуються в кишені, а їх носять в сумці, значить, щось не так з кишенями. І одного разу ви просите показати вміст кишень.
І вам стає зрозуміло, чому в кишенях не можна носити шкарпетки. Там немає місця для шкарпеток - вони вщерть набиті мікросхемами! Розумієте, рудий хлопець щодня проносить повз вас дорогі предмети! У нього бізнес - винести з заводу нові мікросхеми, за певну плату обміняти їх на відпрацьовані, відпрацьовані повернути на завод і списати. І ви з директором в цій схемі зайві!
Або уявіть, що ви працюєте в будівельній організації. Ви бачили мурашник? Будівництво схоже на мурашник, там все так же динамічно, всі кудись поспішають, щось несуть, тягнуть, передають один одному.
І ось в цьому мурашнику ви - охоронець. Повірте, якщо ви охоронець, то в цьому мурашнику ви зайвий. Розумієте, ніхто не хоче пояснювати, що він несе і куди він це несе. А ви охоронець. Ви охоронець, і ви повинні всіх перевірити.
Бригада малярів, якій вдома - ну не вистачає білої олійної фарби! - розіллє цю фарбу в півлітрові скляні банки і понесе додому повз вас. А один з них в буфеті купить сметану, наллє її в таку ж банку і теж понесе додому. І коли ви, охоронець, запитаєте пропуск на винос незрозумілої в'язкої білої маси, той, зі сметаною, дістане свою банку і на очах у вас вип'є її вміст. І завдяки цьому героїчному вчинку всі інші прийдуть додому з фарбою.
І очі у всієї бригади при цьому будуть такі чесні! І бригада вам розповість, що в буфеті сьогодні продається найсвіжіша сметана! І якщо ви, охоронець, не включите мізки... Якщо ви не запропонуєте кому-небудь іншому з них випити ще одну банку сметани...
Друзі, не все так погано насправді. У мене є одна людина, яка хоче, щоб його охороняли. Це моя восьмидесятилітня сусідка Марія Іванівна, якій весь час ввижається, що в її однокімнатну квартиру на першому поверсі лізуть злодії. Всякий раз, коли я повертаюся з роботи додому, вона під вікном своєї квартири розглядає свої власні сліди, наївно приймаючи їх за сліди злочинця. І я щиро бажаю Марії Іванівні міцного здоров'я і щоб до неї в квартиру ніколи не залізли злодії. А вона, на жаль, на мене ображається, тому що їй здається, що вона персона не менш важлива, ніж Філіп Кіркоров, а я, професійний охоронець, відмовляюся вартувати її квартиру з 8 вечора до 8 ранку, поки не на роботі. Зауважте, вартувати абсолютно безкоштовно...
