Всім відомо, що знайти ідеальну другу половинку — справа непроста. Але що робити, якщо стандартні методи на кшталт сайтів знайомств не працюють? Можна, звісно, звернутися до ворожки... або викликати демона! Саме так і вирішив зробити наш герой, котрий мріяв про прекрасну дівчину з довгим списком чеснот, але без жодних потреб. Щоправда, варто було б попередити його, що демони — ті ще жартівники, і варто бути обережнішим із формулюванням своїх бажань, інформує Ukr.Media.
- Розумієте, я вже багато разів намагався знайти жінку в додатках для знайомств, але це забирає надто багато часу й сил... Жінкам потрібно писати, намагатися їх якось зацікавити, бити пальці об клавіатуру, обговорювати їхні нудні бабські проблеми... Якби можна було без усього цього, я був би вам вельми вдячний! — сказав Василь. — Можна взагалі зробити так, щоб жінка сама мене обрала, і це не вимагало ні розмов, ні заучування жартів, ні банальної ерудиції?
- Можна! — знизало плечима створіння, що складалося з червоного їдкого диму. — Вам сьогодні все можна, чого вже там. Ви ж для цього мене і викликали.
- Добре. Тоді ще запишіть, будь ласка, що гроші я на неї витрачати не збираюся. Навіть трішки. Щоб без цих от походів по кав'ярнях, жодних медовиків за мій рахунок, які ще невідомо, чи окупляться. Щоб мені не довелося надягати сорочку, втягувати живіт, справляти враження... Щоб вона одразу тягнула мене до себе додому. Таке можливо?
У червоної істоти в руці з'явилася подоба блокнота й ручки. Вона уважно, з виглядом послужливого офіціанта записала замовлення і кивнула головою.
- Я ж кажу, все, що завгодно. Щось ще?
- Ну... щоб вона нічого не вимагала в матеріальному плані, звісно ж. А то знаєте, наші жінки вічно вимагають собі якихось айфонів, діамантів, шуб... Я, звісно, не дарував жодного разу, але мужики розповідали. Тільки безкорислива любов за так, ні нотки меркантильності, як у європейок там, або філіппінок. Я взагалі дивуюся, за кордоном жінки спокійно працюють, а чоловіки вдома сидять, і ніхто їм слова не каже. А у нас одразу образливі ярлики чіпляють «на шиї у баби сидить». Ось без цього давайте.
- Буде зроблено! — знизало плечима створіння. — Але ви, Василю, щось скромничаєте, наче не демона викликали, а прийшли до бюро знайомств. Таких жінок у нас і без усякого чаклунства повно, а у вас унікальні можливості. Що ж ви ними не користуєтесь?
- Ну гаразд. Щоб господарською ще була! — загинав пальці Василь. — Шурхотіла по господарству, годувала смачно, прибирала, і щоб їй на думку не спало вимагати усі ці жіночі витребеньки від мене — це раз. Щоб ніколи не виносила мозок, підходила завжди з ласкою, раділа, дивлячись на мене — це два. І щоб не хотіла від мене ніяких дітей — це три. Це дуже важлива умова, всі ж знають, що діти потрібні жінкам. Мені вони зовсім не потрібні. Мабуть, усе.
- Скромненько якось... — створіння, що складалося з червоного диму, похитало головою і ще раз звернулося до Василя. — Я, звісно, не маю права вам радити, але може, ви оберете зовнішність? Просто таких жінок, як ви описали, ви й зараз можете зустріти чимало, багато чоловіків так і роблять. Тільки ці жінки будуть не дуже гарні й набагато старші, а вам, напевно, студенточку зустріти хочеться?
- Так, так, студенточку! — Василь аж підстрибнув від радості, що не упустив найголовніше. А то мало що. Високу, гарну, струнку, з ніжною, наче персик, шкірою. Але при цьому добру, жалісливу, з великим серцем. А то сучасні дівиці здрібніли, самі знаєте...
- Звісно, знаю! — сказало створіння. І Василю навіть на мить здалося, що воно недобре усміхається. Хоча як може усміхатися дим. Втім, це було зовсім не важливо. Скоро він зустріне ту саму. Точніше, вона зустріне його, приведе додому, і...
Василь з полегшенням заплющив очі. А отямився раптом у снігу на якомусь незнайомому смітнику. Поруч з ним валялася оболонка від сосиски і риб'ячий кістяк. Нестерпно болів бік. Все навколо здавалося величезним і незвичним. І тільки молодий жіночий сміх, що ніжним дзвіночком розливався по двору, як і раніше здавався заворожуючим.
- Настю, дивись який милий котик! Бідненький, собаки образили, мабуть! Я візьму його додому! Буду піклуватися, гладити, годувати!
- Добре в тебе серце, Ганнуся! — відгукнувся другий жіночий голос, якийсь більш жорсткий і неприємний. — От побачила тварину, і одразу додому несеш. А воно тобі треба? А якщо він кричати навесні почне? Кошенят захоче робити...
- Не почне, я його до ветеринара відведу. — Іди-но сюди, малий...
Чіпкі жіночі ручки міцно притискали котика до себе. Василь хотів закричати, але з його рота лунало тільки жалібне нявкання...
