Що насправді відбувається всередині нас, коли ми вирішуємо лягти раніше і виспатися? Зовні — тиша й темрява. А всередині… розпочинається велика нарада, інформує Ukr.Media.
Мозок (голова):
— Шановні, настав час спати. Голосуємо "за".
Очі (втомлено):
— Одноголосно підтримуємо.
Шлунок (обережно):
— А може… поїмо?
Сідниці (ображено):
— Та ти з глузду з'їхав? Ми ж худнемо!
Ноги (підтримують):
— От саме! Тобі тільки жерти, а нам потім кілометри намотуй!
Шлунок (з докором):
— Дурненькі ви. Хоча б кефірчику? Ну, чисто символічно...
Сечовий міхур (загрозливо):
— Я б на вашому місці подумав двічі…
Ноги (саркастично):
— Та не починай! Ти завжди "якраз перед сном". Йдемо вже…
Шлунок (примирливо):
— Ну от, інша справа. Півсклянки — а яке розуміння одразу приходить…
Мозок (виснажено):
— Спати. Будь ласка.
Праве вухо (скаржиться):
— Мені щось тисне…
Права нога:
— І мені. І взагалі — мені стрьомно під лівою. Мені там якось... небезпечно.
Ліве плече:
— Покладіть між нами подушку! Хтось! Хоч щось!
Права нога (радісно):
— О, подушечка! Нарешті!
Сідниці (пошепки):
— Мені холодно… Дайте ковдру. Терміново.
Мозок (на межі нервового зриву):
— Ну все? Заспокоїлись?
Ноги:
— Так. Нарешті.
Вуха:
— Повна тиша.
Очі:
— Ми заснули ще до того кефіру, між іншим.
Сечовий міхур (ледве стримуючись):
— А я ж попереджав...
P.S. Якщо ви теж перед сном ведете уявні дебати з усім тілом — вітаємо, ви не самотні. У кожному з нас живе цілий парламент. І, здається, в ньому завжди нічна сесія.
