У Москві у віці 64 років померла відома дисидентка, опозиційний політик і громадський діяч, засновник ліберальної партії «Демократичний союз» Валерія Новодворська.
«У суботу Валерія Іллівна була госпіталізована в одну із столичних клінік, але врятувати її не вдалося, вона померла».
Новодворська померла від інфекційно-токсичного шоку. Раніше, 12 липня Новодворська поступила у важкому стані в реанімації відділення гнійної хірургії МКЛ № 13. Лікарі протягом багатьох годин боролися за її життя.
Новодворська народилася 17 травня 1950 року в місті Барановичі, Білоруської РСР. У 1977 році закінчила вечірній факультет іноземних мов Московського обласного педагогічного інституту ім. Крупської.
У 19 років В.Новодворская організувала підпільну студентську групу, в якій обговорювалася необхідність повалення комуністичного режиму шляхом збройного повстання. Зазнала переслідувань з боку радянської влади, містилася на невеликі терміни в психіатричні лікарні, неодноразово проводилися обшуки, піддавалася затримань і неодноразовим арештів.
Політик була організатором несанкціонованих мітингів.
У вересні 1990 року звинувачувалася в публічному образу честі і гідності президента СРСР і в образі державного прапора.
В кінці 1992 року нею була створена партія «Демократичний союз Росії».
Після указу президента Бориса Єльцина про розпуск Верховної ради РФ була першою хто підтримав цей указ. Організовувала мітинги на підтримку президента.
У 1994 році Краснопресненська прокуратура почала перевірку діяльності Валерії Новодворської за статтями 71 і 74 КК РФ (пропаганда громадянської війни і розпалювання міжнаціональної ворожнечі).
У грудні 1995 року на виборах в Держдуму 5 скликання В.Новодворская увійшла до виборчого списку Партії економічної свободи. Крім цього, правозахисниця зареєструвалася в одномандатному окрузі N192 москви, в результаті вибори програла.
В.Новодворская є автором книг «Над прірвою в брехні», «Мій Карфаген повинен бути зруйнований», «По той бік відчаю», «Прощання слов'янки», «Поети і царі».
Нагороджена Орденом Великого князя Литовського Гядімінаса за захист інтересів Литви.
