Під Дебальцеве бійці АТО підбили три бронемашини бойовиків. Терористи на припиняють атакувати позиції сил АТО

На одній з позицій неподалік Дебальцеве солдати з 30-ї механізованої бригади підбили три ворожих бронемашини. Про це йдеться в сюжеті ТСН.

Напередодні під час артилерійської атаки супротивник потрапив в українську інженерну машину. Поранення отримали троє бійців. Але воїни, як самі жартують, спочатку зрівняли рахунок, а потім вийшли вперед, знищивши відразу три ворожі військові машини.

Не припинилися атаки бойовиків на ділянці і сьогодні, але, на щастя, тут зараз обходиться без «Граду». Але без «Дощу», зізнаються хлопці – зовсім нікуди!

Боєць 30-ї бригади з позивним «Дощ» — лише старший сержант, але тутешнім захисникам і за командира, і за батька, і за ангела-хоронителя! Життя, каже «Дощ», змушує працювати на випередження.

«Ми з допомогою нехитрих засобів опустили кунг. Далі ми накриємо його і буде бліндаж», — розповідає «Дощ».

Тутешній грунт подолати з допомогою лопати просто неможливо. Але воїни таки примудрилися облаштувати собі безпечну, не курортну – але цілком пристойне притулок.

Коли бійці «тридцятки» облаштували цей рубіж оборони, воювати кажуть, доводиться з різними супротивником!

«Якщо ми стикалися з «ополченцями», може, якщо грубо сказати, то вони трошки тупуваті. Вони нахабно лізуть, у них немає тактики, вони відкрито біжать», — розповідає «Фокс», боєць 30-ї бригади.

Більше того, місцеві бойовики в атаки ходять ще й відверто «під кайфом»! А на системі їх підтримує, підтримує, переконалися бійці, спеціально приставлена людина.

«Була справа. Брали в полон. При них ми вилучили крапельницю, м'яка ягку. Був чоловік при них, який, як я розумію, займався цією справою. Тобто всіх колов – по черзі!», — розповідає «Дощ».

Але, кажуть хлопці, вистачає в загонах противника і справжніх професіоналів. Особливо, серед диверсантів і розвідників!

«Дуже професійно працюють. Вони прийшли – гарно відпрацювали і відразу йдуть – буває, що ми їх можемо навіть не засікти», — говорить «Фокс».

Але вони тримають кордон, і навіть після поранень стверджують, багато хто, насамперед, про що мріє — так це повернутися до побратимів на передову.