Водія під час руху наскрізь пробила двометрова металева труба..

Ту пригоду Олег Сотников достеменно не пам'ятає. Він їхав за кермом вантажного автомобіля “ДАФ”. Було вже темно -- близько 22-ої години. І раптом -- потужний удар. Лобове скло розсипалося на скалки, різкий біль у грудях, шок... Ні, він не знепритомнів. Натомість інстинктивно натиснув на гальма і, зціпивши зуби, з'їхав у кювет. Дихати було важко, а ще важче -- рухатись. Ще б пак, у його грудях стирчала двометрова металева труба... Попри все, Олег знайшов у собі сили зателефонувати рідним, пише ЗМІ .

 Наразі водій у лікарняній палаті -- блідий, виснажений, у бинтах. Трубу з тіла видалили -- операція тривала чотири години. Лікарі кажуть, що життю їхнього пацієнта вже ніщо не загрожує і водночас додають, мовляв, народився в сорочці. “На щастя, цей довжелезний металевий предмет пробив тіло так, що не зачепив життєво важливих органів, -- пояснює Олександр Бучак, лікар-анестезіолог Рівненської обласної клінічної лікарні. -- Це справді диво. Найменше відхилення і -- все: пошкодило б легеню чи велику судину. Фінал був би фатальним. Водія доправили до нас притомним. Більшу частину труби рятувальники відрізали на місці пригоди спеціальним бензорізом. Інакше водія не можна було транспортувати чи навіть покласти на ноші. Коли в лікарні оглянули незвичайного пацієнта, то зрозуміли: видалити сторонній предмет без допомоги рятувальників не вдасться. Тож трубу знову відтинали бензорізом і лише потім витягли з тіла. А щоб чолов'яга витримав таку процедуру, застосували анестезію”.

 Олег поволі оговтується від шоку. Він досі не може повірити, що це не сон: лікарняна палата, бинти, дірка в грудях, яка поступово загоюється... Ось так, зненацька. Це сталося на дорозі неподалік села Верхівськ. “Мабуть, труба злетіла з автомобіля, який проїжджав поруч, -- каже. -- Втім, це лише припущення: я нічого не бачив. Натомість відчув біль. Усе. Не хочу навіть згадувати. Щасливий, що залишився живим. Дуже дякую усім -- і рятувальникам, і лікарям... Якби не вони... Мабуть, мені ще рано збиратися в далеку дорогу”.

 Водій замовкає і довго дивится на стелю. Йому важко говорити -- болить рана. У кутиках його очей зблиснули сльози. Від жаху чи від радості. Живий! Лікарі кажуть, що все буде гаразд, мовляв, рана на тілі й у пам'яті загоїться. Отож треба терпіти й думати про щось приємне. Шмат металевої труби, який дістали з тіла Олега, медики наразі не викинули -- зберігають.

Незвичний експонат, речовий доказ, небезпечний предмет... Ось одужає водій, виписуватиметься додому, тоді й віддадуть. А якщо не захоче, залишать у лікарні для музею незвичних експонатів. Кожний із них нагадує про врятоване життя і високий професіоналізм хірургів.