Подія набула широкого розголосу, адже обоє з дитинства мають важкі вади розвитку і не мають батьків. І все ж це не стало на заваді їхньому щастю та реалізації, передає Ukr.Media.
Юрій Островський – інвалід із дитинства. Він має тяжку форму ДЦП, тому руки та ноги практично не слухаються. Але це не завадило йому закінчити «Острозьку академію», стати професіоналом у своїй справі, їздити на футбольні матчі та підніматися в гори на аерошуті. Сьогодні Юрій – кваліфікований юрист, а ще адміністратор сайту та піар-менеджер. За комп'ютером він працює, натискаючи клавіші носом, підборіддям та затисненою в зубах паличкою.
Зі своєю нареченою Уляною Унгуряновою він познайомився завдяки інтернету. Дівчина родом із Кривого Рогу. Інвалідом вона стала у 20-річному віці. Уляна та Юрій спілкувалися упродовж півроку. А потім дівчина наважилася приїхати до нього. Сісти у потяг у Кривому Розі їй допомогли знайомі, а у Рівному її зустріла Алла Рабійчук, яка вже упродовж кількох років допомагає Юрію Островському. Жінка очолює громадську організацію «БРИЗ» і опікується такими, як він.
«Юрій – дуже добра, розумна цілеспрямована та активна людина. І, звичайно, це професіонал. Він справді фаховий юрист, який консультує багатьох, в тому числі і мене. Тому навіть не знаю, хто кому більше допомагає. Юрій заробляє на себе, знімає квартиру, а тепер забезпечуватиме і дружину, - розповідає Алла Рабійчук. – Юрій та Уляна скромно попросили допомогти із весіллям. Тоді я почала звертатися до меценатів. Якщо не опускати рук, то, зрештою, все складається. Їх одруження – дуже сміливий вчинок. Це рідкість не лише для Рівненщини, а й для України. Все-таки двом інвалідам жити дуже непросто. Але Юрій – оптиміст і глибоко віруюча людина. Під час нашого спілкування я не давала йому відчути, що він інвалід, а він не давав мені відчути, що можна зупинитися. Тобто ми живемо так, наче перешкод нема ».
Завдяки волонтерам і меценатам Юрій та Уляна мали урочисте весілля. Під час церемонії одруження плакали і молодята, і гості. А ще наречений і наречена мали весільний танок. На інвалідних візках їх кружляли юнак та дівчина, які займаються танцями.
«Тепер я справді щаслива, - каже Уляна. – А був час, коли думала, що ніколи не матиму сім'ї і нікому не буду потрібна. Коли зустріла Юрія, то зрозуміла, що це кохання. Він – справжній чоловік і я сподіваюся, що в нас все буде добре».
