Поставити діагноз місцеві лікарі поки не можуть, а родичі переживають і просять допомоги, інформує Ukr.Media.
Гострі кристали з ока Сатенік Казарян дістають щоранку. За два останніх місяці це стало вже звичною процедурою. Всього за день їх може утворитися до тридцяти. Витягувати їх боляче. Звідки вони беруться, дівчина може тільки здогадуватися.
«Я ходила до стоматолога. Здається, цей пил потрапив в око. Мені було боляче, пішли до офтальмолога і у мене з ока дістали кілька кристалів. Зараз кожен мій день перетворився на пекло», — говорить мешканка села Спандарян Сатенік Казарян.
Пояснити це явище не можуть і лікарі.
Спочатку Сатенік вирушила в сусіднє місто Артік. Там фахівці вийняли з ока кілька кристалів і відправили за діагнозом в Єреван.
«Коли ми поїхали в Єреван, один лікар нас направив до невропатолога, другий прийняв. Дістав кристали. Потім ми попросили піти поїсти з кабінету, через п'ять хвилин повернулися, і у Сатенік знову пішли з ока кристали. Тоді лікар сказала, що не вірить нам і попросила піти», — розповідає родичка Сатенік Земфіра Мікаелян.
Попри біль в оці, Сатенік робить всю роботу по дому і допомагає чоловікові в городі. Чоловік підтримує дружину і сподівається на допомогу лікарів.
«Нам лікарі прописали кілька ліків — краплі, антибіотики — і після того, як Сатенік пару днів попила це ліки, кристали перестали з'являтися в оці, але її стан різко погіршився, і дружина перестала їх приймати», — говорить Сурен Мікаелян.
Медики припускають, що це цистиноз — вроджене порушення метаболізму амінокислот, при якому в органах і тканинах людини відбувається відкладення кристалів цистину.
На думку доктора Івана Шваба, професора офтальмології в Каліфорнійському університеті, хвороба Казарян біологічно неможлива.
По-перше, в людській слізній плівці — желеподібній субстанції, з якої утворюються сльози, — недостатньо поживних речовин для кристалізації сліз. По-друге, навіть якби у слізній плівці Казарян якимось чином формувалися кришталеві сльози, вони не змогли б пройти через слізні протоки.
«Я не претендую на абсолютне знання, але не бачив нічого подібного за свої 30 з гаком років роботи офтальмологом, — каже Шваб. — Не уявляю, як це може відбуватися ні біохімічно, ні анатомічно».
