Мати невеликий животик – зовсім не соромно, навпаки, почесно і корисно. Жирова тканина може бути "бурою" або "бежевою". І ось такий її різновид відіграє важливу роль в обміні речовин. Точніше, вона служить джерелом вироблення енергії, допомагаючи організму адаптуватися до змін температури. Простіше кажучи, зігріває нас, наприклад, в умовах суворої весни-2017, передає Ukr.Media.
Вчені говорять про існування білка, здатного спровокувати подальший розвиток ожиріння при придушенні енергетичної функції бежевого і бурого жиру. Тим самим, погоджуються з нашими бабусями, які заспокоювалися приказкою: "Поки товстий сохне, худий..."
В тілі людини є два типи жиру: білий і бурий. Біла жирова тканина відповідає за зберігання енергії і теплоізоляцію, а бура – за спалювання енергії і термогенез (вироблення тепла). У грудних дітей бурий жир становить близько 5% від загальної маси тіла, захищаючи їх від переохолодження. З віком, однак, кількість бурого жиру знижується.
Функції білого та бурого жиру розрізняються. У клітинах білого жиру енергія зберігається у формі тригліцеридів, з'єднань, часто виявляються в крові. Високий показник вмісту тригліцеридів в крові пов'язаний зі збільшенням ризику розвитку серцево-судинних захворювань і цукрового діабету 2 типу. А ось бурий жир, навпаки, витрачає енергію, виробляючи тепло. Цей процес носить назву "термогенез".
Чим відрізняється білий і бурий жир
У клітинах бурої та бежевої жирової тканини більше мітохондрій, клітинних "електростанцій", що виробляють енергію. У білому жирі менше не тільки мітохондрій, але і кровоносних судин.
Буру жирову тканину часто називають "хорошим" жиром: вона допомагає спалювати калорії, забезпечує продукцію тепла, сприяє профілактиці ожиріння і пов'язаних з ним захворювань.
Нове дослідження, результати якого опубліковані в виданні Diabetes продемонструвало, що високі концентрації білка Id1 здатні пригнічувати процес вироблення енергії в бурому і бежевому жирі. Він і раніше фігурував в результатах медичних досліджень, але в зв'язку з раком простати.
Експеримент з мишами
Молекулярний біолог з Онкологічного центру Джорджії і Медичного коледжу Джорджії в Університеті Огасти Сатья Анде з колегами вивела генетично модифікованих мишей, у жирових клітинах яких вироблялися великі кількості Id1. Потім частина тварин перевели на дієту з високим вмістом жирів, у той час як іншим давали звичайний корм. Контрольну групу, що складається зі звичайних мишей, годували так само – деякі мишки харчувалися жирним кормом, інші їли нормальний.
У результаті миші з експериментальної групи важили більше, ніж тварини з контрольної. І навіть ті піддослідні, які отримували звичайний корм, при надлишку Id1 набирали більше, ніж тварини з контрольної групи на тій же дієті.
Дослідження показало: білок Id1 у великих кількостях взаємодіє з бурої жирової тканиною, пригнічуючи її роботу. Зокрема, він інгібує активність ключового фактора транскрипції PGC-1, регулює термогенез завдяки взаємодії з унікальним білком Ucp1. Останній допомагає бурої жирової тканини більш ефективно споживати енергію, виробляючи тепло.
Крім того, біологи зрозуміли, що Id1 пригнічує роботу іншого фактора транскрипції, Ebf2, який допомагає перетворювати білий жир в бежевий. Дослідники продемонстрували, що видалення білка Id1 підвищує експресію гена, пов'язаного з бежевою жировою тканиною у відповідь на контакт з холодом. Також автори роботи припустили, що білок Id1, мабуть, не потрібен для нормальної роботи організму мишей.
На думку дослідників, білок Id1 може сприяти ожиріння і цукрового діабету, а може стати одним з компонентів терапевтії цих недуг.
