Медики повідомляють, що треба засипати з позитивними емоціями. Люди, які прокидаються з очікуванням напруженого стресового дня.

Вчені з Університету штату Пенсільванія в США з'ясували, що люди, які прокидаються з очікуванням напруженого стресового дня, дійсно його проживають. За словами дослідників, єдине, чого людям слід побоюватися, – це страх. Тому що навіть якщо те, чого ви боїтеся, не відбувається, ваш внутрішній прогноз відверне обмежені ресурси пам'яті та запрограмує його відповідним чином, інформує Ukr.Media.

"Люди можуть передбачати якісь події до того, як вони відбудуться. Це може допомогти нам підготуватися і навіть запобігти певні ситуації", – пояснює один з авторів дослідження, когнітивний психолог Жиншил Хаян (Jinshil Hyun) з Університету штату Пенсільванія. – Але зазначена здатність може і завдати шкоди нашій пам'яті, незалежно від того, чи відбуваються очікувані стресові події чи ні".

Щоб перевірити свою гіпотезу, команда дослідниці Жиншил Хаян протягом двох тижнів досліджувала 240 чоловік у віці від 25 до 65 років. Кожен день учасники експерименту використовували додаток для смартфонів, який вимірював у них рівень стресу. Програма питала людей, чи очікують вони, що їх день буде напруженим. Крім цього протягом дня випробовувані оцінювали свій поточний рівень стресу ще п'ять разів. Нарешті, вночі вони відповідали на головне питання: "Яким, згідно їх настрою, буде завтрашній день?".

В кінці експерименту дослідники виявили, що більш високий рівень очікування можливих стресів і емоційних напруги вранці був пов'язаний з порушенням пам'яті. Хоча, що цікаво, стрес, очікуваний випробуваний ввечері, ніяк не впливав на роботу мозку.

"Люди часто кажуть, що сніданок – це найважливіший прийом їжі, точно також емоційна перспектива з ранку – це фундамент вашого дня. Якщо ви прокидаєтеся з певними надіями на цей день, в якомусь сенсі вже кинуто якір. Очікування напруженого дня викликає певні ефекти в мозку. І навіть якщо з вами не станеться ніяких стресових ситуацій, ваш настрій запустить негативну програму", – говорить нейропсихолог Мартін Слівінскі (Martin Sliwinski).