Які епідемії загрожують сучасному людству

Для більшості з нас «епідемія» — це сезонний грип чи страшилка з фільмів про апокаліпсис, інформує Ukr.Media.

Чи можливе повторення сценарію одного з таких фільмів в реальності? Тисячоліттями епідемії нещадно знищували людей, іноді разом вбиваючи до третини людства, востаннє це зробила «іспанка» лише століття тому. А може, нам тепер більше загрожують епідемії хвороб, не пов'язаних з інфекціями?

Старі та нові небезпеки

Вважати, що загроза смертоносних епідемій залишилася в минулому, не можна, впевнені лікарі—інфекціоністи. Найбільшу небезпеку для людини несуть віруси: вони легше поширюються, їх важче контролювати.

Не всі вірусні інфекції важкі, але і працюючих противірусних засобів у нас мало. А з більшою частиною вірусів поки взагалі немає можливості ефективно боротися.

Дію багатьох «антивірусних засобів», які продаються в аптеках не доведено. Та й ті, що працюють, частіше не виліковують людину, а лише стримують розвиток хвороби.

Ефективне лікування зараз є проти грипу та гепатиту C — у 2016 році ця інфекція була визнана повністю виліковною. А до групи стримуючих розвиток хвороби препаратів відносяться проти герпетичних препарати, засоби проти гепатиту B і ВІЛ—інфекції.

Грип — серйозна проблема світової охорони здоров'я, адже ця інфекція може протікати важко, з ускладненнями, а ще — викликати епідемії і навіть пандемії.

«Іспанка», найбільша пандемія грипу, забрала до 100 мільйонів життів — в п'ять разів більше, ніж Перша світова війна.

У вірусу грипу є ще одна особливість, яка не обіцяє людям нічого доброго: він постійно мутує. І до того ж швидко виробляє стійкість до лікування.

Мутуючи, грип може викликати все нові епідемії та пандемії — наприклад, при асоціації людського вірусу грипу А з вірусами грипу тварин. Як «свинячий» пандемічний грип 2009 року, який характеризувався дуже швидким поширенням і високою летальністю.

Грипом нас все—таки важко налякати — до нього ми звикли. Але з'являються і зовсім нові інфекції.

Всесвітня організація охорони здоров'я готується до пандемії «інфекції Х» — ми не знаємо, що це за хвороба, але розрахунки епідеміологів пророкують її неминучу появу. Найімовірніше, пандемію Х викличе вірус, яким людина заразиться від дикої тварини.

Чому саме вірус?

Вірусів величезна кількість — сотні тисяч видів. Нам відомі трохи менше ніж 300 захворювань, спричинених вірусами. Очевидно, що ми ще дуже мало знаємо про це, і є ще безліч вірусів, небезпечних для людей.

Бактерії за ступенем небезпеки трохи програють вірусам — головним чином з—за того, що бактеріальні інфекції ми можемо лікувати антибіотиками.

Деякі бактеріальні інфекції, наприклад, коклюш або менінгококова інфекція, зараз теж йдуть на підйом. Через повсюдне надмірне використання антибіотиків ми можемо незабаром зіткнутися з неефективністю антибактеріального лікування, — застерігають епідеміологи. — Є бактерії, вже стійкі до більшості антибіотиків, наприклад, різні варіанти синьогнійної палички. Найчастіше це внутрішньолікарняна флора, яка живе у відділеннях реанімації та інфікує ослаблених пацієнтів з важкою супутньою патологією. Але при збереженні безконтрольного застосування антибіотиків стійкість будуть проявляти і звичайні «позалікарняні» бактерії, що вже стало помітно на прикладі пневмокока.

Проблема набула настільки загрозливих масштабів, що Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) помістила антибіотикорезистентність до списку глобальних загроз людству.

Ще одна нова загроза пов'язана зі зростанням мобільності людей — ризик епідемій сильно збільшується через міграцію населення і туризму.

Зараз інфекційний агент може переміститися за кілька годин з одного континенту на інший — на літаку разом з зараженою людиною. Ось вам механізм, який зумовить пандемію.

З пересуванням людей нічого вдіяти не можна, але на інші ризики ми можемо впливати. До них фахівці відносять нераціональне використання антибіотиків та противірусних препаратів (ліки від грипу не лікують інші респіраторні інфекції) і відмову від вакцинації, що веде до спалахів інфекцій, які вже начебто взяли під контроль, — таких як кір.

Кір на порозі

За даними ВООЗ, до впровадження масштабної вакцинації кір викликала епідемії кожні два—три роки, щорічно забираючи приблизно 2,6 мільйона життів. Кір досі залишається небезпечною хворобою — у 2017 році від неї померли понад 100 тисяч осіб, в основному діти до п'яти років в бідних країнах Азії та Африки. Але через прогалини у вакцинації спалахи кору реєструються зараз і в багатьох розвинених країнах.

Дуже небезпечний прихід кору в дитячі заклади, особливо в лікарні, де можуть перебувати пацієнти, які не щеплені у силу своїх захворювань, або діти до року, не щеплені за віком. Один такий хворий інфікує практично всю будівлю лікарні, якщо пацієнта вчасно не ізолювати.

Україна зараз на першому місці в Європі за кількістю випадків кору. Ситуація дуже напружена: був небезпечний підйом захворюваності минулої зими, потім зниження, а нинішньої зими знову спалах. Поки епідемія не оголошена, але запустився епідемічний процес, який все складніше контролювати. За 2018 рік в Україні захворіло більше людей, ніж у всіх країнах Європи, разом узятих.

Чому це сталося?

У випадку з кором має бути щеплено близько 95% населення. Це забезпечує імунний щит, що не дозволяє інфекції поширюватися. Раніше охоплення було достатнє, вірусу було важко знайти сприйнятливих людей. Але в останні роки охоплення почало падати. У 2017 році в Україні першу дозу вакцини отримали 86% дітей, другу — 84%. Очевидно, що цього недостатньо.

Поширення кору спровоковано відмовами від вакцинації, безліччю медичних відводів від щеплень — вони роздаються направо і наліво, у багатьох випадках необґрунтовано, в тому числі тим, хто хоче робити щеплення. Часто відзначається не проінформованість лікарів в питаннях вакцинопрофілактики і навіть страх самих лікарів перед вакцинацією.

Чому скорочується охоплення вакцинацією?

Причин дві: антищепленники і гроші. В розвинених країнах, де немає проблем з фінансуванням програм імунізації, єдина причина падіння охоплення пов'язана з популяризацією настроїв проти щеплень і їх лобіюванням різними структурами. У країнах, де грає роль і фінансове питання — бракує вакцин і грошей на охорону здоров'я.

Як захистити себе від зараження?

Доробити відсутні щеплення. Якщо зроблені два щеплення, вважається, що людина захищена. Але бувають особливості — або імунної системи, або вакцини, коли система дає збій і імунітет не виробляється. Часто виникають нарікання до вакцинації на пострадянській території — багато, отримавши ще в ХХ столітті дві вакцини від кору, виявилися з дуже низькими титрами антитіл. Що було причиною — зберігання вакцини неналежним чином або низька якість вакцин — сказати складно. Раніше взагалі прищеплювали на території дитячих садів і шкіл. Незрозуміло, чи дотримувався при цьому холодовий ланцюг, — мається на увазі суворе дотримання температурного режиму на всіх етапах транспортування та зберігання вакцин. Порушення цього режиму може інактивувати препарати, і вони виявляться неефективними. Незважаючи на дві вакцини, зроблені в дитинстві, для власного спокою можна здати кров на антитіла. Якщо титри будуть низькі, треба зробити ще одне щеплення. Хворіють на кір зараз нещеплені. Це діти до року (перше щеплення робиться в 12 місяців), або люди, які відмовилися від щеплень, або діти, які мають медичне відведення — істинне або хибне.

Чому важливо зробити саме два щеплення від кору?

Після першого щеплення імунітет формується у 85—93% людей. Щоб захистити тих, хто не потрапив в цю частину, проводять ще одну імунізацію. Крім того, тривалість імунного захисту після вакцинації від кору вивчена саме після двох доз вакцини. Два щеплення від кору захищають людину, за різними даними, від 25 років до всього життя. А яка тривалість імунного захисту буде після однієї вакцинації — невідомо.

Просто чума

Інфекції — давні супутники людини. Ці гості, яких люди не звали, йти не збираються.

Світу відомі три пандемії чуми. Перша, відома як «Юстиніанова чума», почалася в 541 році на півночі Африки, тривала понад 150 років і забрала близько 100 мільйонів життів — від неї загинула третина населення планети. Пандемія в XIV столітті викосила третину населення Європи. Третя пандемія трапилася в кінці XIX століття і лютувала десятиліття. Особливо постраждали Індія і Китай, тільки в Індії загинуло 6 мільйонів людей. Чума тоді прийшла на всі континенти у вигляді невеликих спалахів — вона поширилася разом з торговими судами.

До винаходу централізованого водопостачання нерідкими були епідемії холери. Сім пандемій холери було в нашій історії, остання зареєстрована в 1960—х роках: вона почалася в Індонезії і охопила у тому числі територію Радянського Союзу. Епідемії холери продовжують реєструватися і зараз, частіше у зонах надзвичайних ситуацій та катастроф, таких як повені та землетруси.

На щастя, колишньої кількості жертв вдалося уникнути завдяки прогресу в медицині. Якщо, звичайно, мова про цивілізовані країни, — а в державах, що розвиваються, смертність від інфекційних захворювань, як і раніше, залишається дуже високою.

Коли ж непроханих гостей нам все ж таки вдасться контролювати?

Натуральна віспа зараз вважається повністю переможеною завдяки вакцинації. Штами вірусу натуральної віспи зберігаються у двох лабораторіях світу. ВООЗ сподівалася на елімінацію кору і краснухи в п'яти регіонах світу до 2020 року. Зараз ця мета під загрозою, принаймні щодо кору. Крім того, світ перебуває на порозі ліквідації поліомієліту.

Не вдається взяти під контроль «тихі» епідемії — до таких відноситься, наприклад, туберкульоз. «Тихі» — тому що спочатку немає яскравої клінічної картини, довгий інкубаційний період, і масштаби не видно. В Україні епідемія туберкульозу була офіційно оголошена в 1995 році. Пройшло вже понад 20 років, але нічого не змінилося. Тут потрібні регулярні нагадування про важливість профілактики — щорічної флюорографії або проби Манту.

Пригоди африканського вірусу ВІЛ

До «тихих» епідемій відноситься і ВІЛ—інфекція. За даними доповіді Європейського центру профілактики та контролю захворювань і Європейського регіонального бюро ВООЗ, Росія — лідер за темпами поширення ВІЛ. Статистика жахлива: з 160 тисяч нових випадків ВІЛ—інфекції в Європі в 2017 році на Росію припадає понад сто тисяч.

Вірус імунодефіциту людини потрапив до людей від шимпанзе в результаті полювання і контакту із зараженою кров'ю на початку ХХ століття. Ймовірно, це сталося в районі Камеруну. Потім по системі річок, якими пересуваються люди в Африці, вірус потрапив в район нинішньої Демократичної республіки Конго. Первинний осередок захворювання виник у місті Кіншаса. У першій половині ХХ століття в Африці почалася урбанізація, населення Кіншаси швидко зростало, а з ним і проституція. Поступово в місті накопичувалася кількість інфікованих людей. У 1960—ті роки вірус разом з гаїтянськими вчителями і лікарями, які працювали в Кіншасі, потрапив в Сполучені Штати Америки і з початку 70—х років почав поширюватися там.

Як захиститися від ВІЛ

Чому не всі звертаються за лікуванням?

Одні соромляться і бояться розголосу, не хочуть, щоб їх вносили в якісь регістри, побоюються, що дані потраплять «в мережі»; інших лякають постійні черги в Центрах СНІД — пацієнтів стає більше, ніж може дозволити пропускна здатність цих центрів. З точки зору запобігання епідемії ті, хто не дійшов, — проблема, вони можуть продовжувати поширювати ВІЛ—інфекцію. Таких людей треба шукати й активно залучати до лікування, але медиків бракує. Допомагають громадські організації ВІЛ—позитивних, але їх у країні мало.

А що важливо робити для профілактики?

У нас дуже мало уваги приділяється запобігати новим випадкам зараження — розширюють діагностику, обстежують більшу кількість людей, виявляючи тих, хто вже заражений, але головне завдання в тому, щоб запобігати зараженню. А це в першу чергу передбачає навчання людей безпечній статевій поведінці, тому що багато наших співвітчизників думають, що вони не можуть заразитися ВІЛ—інфекцією. Люди не розуміють ризиків і це призводить до поступового розростання епідемії серед гетеросексуального населення.

Так як захиститися від ВІЛ?

Поки перевірений засіб захисту — презервативи при будь—якому статевому контакті, якщо невідомий ВІЛ—статус партнера. Важливо, до речі, вміти використовувати їх правильно — не для всіх це очевидно, людей треба вчити. Вірність і стриманість як методи профілактики, які у нас зараз намагаються зробити головними, безумовно, працюють. Якщо людина піде в монастир, буде сидіти в своїй келії, ні з ким не спілкуючись, — це спрацює, вона не заразиться. Якщо люди будуть вірні своїм партнерам, за умови, що вони не заразилися ВІЛ раніше, — це теж метод профілактики. Але, як ми знаємо, є багато людей, які не хочуть або не можуть створити таку чудову моногамну сім'ю або піти в монастир. І тут ми знову повертаємося до презервативів.

Як організувати систему інформування, щоб вона дійшла до всіх?

Є безліч людей, які не читають ЗМІ, а по телевізору дивляться тільки окремі програми, скажімо спортивні. Як, наприклад, розповідати про профілактику ВІЛ наркоманам? Очевидно, що для них потрібні спеціальні програми — існують, наприклад, програми обміну шприців. Деякі наївно думають, що ці програми створені для того, щоб наркоманам роздавати шприци. Насправді основне завдання — заманити цих людей хоч чимось, щоб вони вийшли з тіні і потрапили в поле зору медиків. Є ще замісна терапія — заміна ін'єкційних наркотиків таблетками або краплями. Якщо наркоспоживачі не використовують шприци, то не поширюють ВІЛ—інфекцію. Крім того, приходячи за замісною терапією, люди знову ж таки потрапляють в поле зору медиків. Їм можна запропонувати пройти реабілітацію, не кажучи про те, що таким способом можна брати у них аналіз крові на ВІЛ, забезпечувати ліками від ВІЛ—інфекції. Цей метод добре відпрацьований у Європі. У Німеччині, де застосовуються всі можливі програми протидії ВІЛ—інфекції, реєструють дві—три тисячі нових випадків ВІЛ у рік, у Франції — три—п'ять тисяч. І при цьому у нас крім закликів до моральності та обстеження на ВІЛ нічого не спостерігається. Якщо ми не розширимо профілактичні заходи, не збільшимо до максимуму охоплення лікуванням, епідемію в Україні не зупинити.

Куди нас завів епідеміологічний перехід

Інфекційні хвороби — не єдине і не головне для багатьох регіонів світу джерело епідемій. У розвинених країнах, вчинили так званий епідеміологічний перехід, основні причини смертей — не інфекції, а серцево — судинні хвороби, онкологія і діабет. Україна цей рубіж теж вже подолала.

Епідеміологи почали вивчати неінфекційні хвороби приблизно в 1950—ті роки — в цей момент і з'явилася сучасна епідеміологія, що вимагає удосконалення методів і підходів, які використовувалися для вивчення інфекцій. Золотим часом епідеміології вважаються 1980—ті роки, коли були відкриті всі очевидні для нас зараз причини неінфекційних захворювань: наприклад, зв'язок куріння з раком легенів або ожиріння з колоректальним раком та раком молочної залози. А в останні роки стало складніше шукати причини, дослідження все частіше суперечать один одному: спочатку вчені кажуть, що кава — це шкідливо, потім, що корисно. Методи знову застаріли і вимагають ускладнення.

Одне з найвідоміших епідеміологічних досліджень факторів ризику серцево — судинних хвороб — Фрамінгемське. Воно стартувало в 1948 році — тоді в ньому взяли участь понад 5000 осіб. Фрамінгемське дослідження продовжується і зараз, вчені працюють вже з третім поколінням — онуками перших добровольців і їх сім'ями: вивчають їх харчування, аналізи, спосіб життя, емоційний стан. Автори дослідження виявили основні фактори ризику хвороб серця — високий тиск, рівень холестерину, куріння, ожиріння, діабет, відсутність фізичної активності. Зараз вчені рушили далі — наприклад, досліджують генетичну схильність до розвитку серцево—судинних хвороб і об'єднуються з колегами, які вивчають деменцію, остеопороз, артрит, діабет.

Чи вірна думка, що ми зіткнулися з епідемією онкологічних захворювань, настільки їх стало зараз багато?

Епідемії онкологічних захворювань, у споконвічному розумінні цього слова, ні в Україні, ні в інших країнах немає. Люди живуть довше, тому збільшується кількість людей з онкологією. Все більше хворих виліковуються, але ми продовжуємо вважати їх своїми пацієнтами.

Один з винятків — пухлини, викликані вірусом папіломи людини. Їх кількість зростає. Але динаміка, звичайно, не порівнянна з епідеміями інфекційних захворювань. В іншому динаміка онкозахворювань пов'язана з розповсюдженням факторів ризику. Якщо зростає кількість людей з ожирінням, зростає і кількість пухлин кишківника, молочної залози. Зменшується кількість курців скорочується число хворих на рак легенів.

Щеплення від раку

Які онкологічні захворювання в Україні зустрічаються найчастіше?

Найбільш поширені онкологічні захворювання у чоловіків — рак легенів, а у жінок — рак молочної залози, зростає кількість випадків раку шийки матки та інших пов'язаних із вірусом папіломи людини пухлин. А якщо без урахування статі, то на перше місце вийшов рак кишківника. Кількість випадків раку легенів і шлунку знижується, хоча їх все одно багато.

Чи існують щеплення від онкологічних захворювань?

Онкогенні типи вірусу папіломи людини (ВПЛ) — причина майже всіх випадків раку шийки матки. Кількість таких випадків в Україні неухильно зростає. Зростає і кількість летальних випадків. Так от, рак шийки матки можна повністю запобігти з допомогою скринінгу і профілактики, в тому числі вакцинації. При стовідсотковому покритті вакцинацією ми могли б у майбутньому уникнути майже всіх випадків раку шийки матки та інших пухлин, викликаних ВПЛ. Краще вводити вакцину у віці 12—13 років — щеплення потрібно робити до контакту з ВПЛ. А з вакцинацією дорослих все складніше: даних, доказів і досліджень менше.