Для мільйонів людей, які виросли в Радянському Союзі, пломбір у вафельному стаканчику за 19 копійок (до 80-х він став коштувати рівно 20) давно став символом дитинства. Щільний, із насиченим вершковим смаком, він вважався еталоном справжнього морозива.
Багато хто й сьогодні впевнений, що такого вже не зустріти.
Сам пломбір не американський. Назва в нього французька — її пов’язують із курортним містечком Пломб’єр-ле-Бен, а рецепт «пломбірного крему» французький кондитер Карем опублікував ще 1815 року. Зі США приїхало інше — те, що зробило його дешевим і доступним кожному. І все почалося з невідбутої відпустки.
Відпустка, яка несподівано перетворилася на відрядження
На початку серпня 1936 року нарком харчової промисловості Анастас Мікоян збирався у відпустку до Криму — із дружиною та п’ятьма синами. Валізи вже були спаковані. Перед від’їздом він зайшов до Сталіна попрощатися.
Вислухавши Мікояна, Сталін несподівано запропонував інший маршрут:
«А чому б тобі не поїхати до Америки замість Криму? Заодно це буде непоганим відпочинком, але головне — треба вивчити досвід США у сфері харчової промисловості».
Нарком нагадав, що збирався відпочивати з родиною. Дружину, відповів Сталін, можна взяти із собою. Діти того ж вечора поїхали до Криму без батьків — із хатньою робітницею.
Так замість моря Мікоян на два місяці вирушив вивчати американську харчову промисловість, яка в ті роки вважалася однією з найрозвиненіших у світі.
Що привезли з Америки
Під час поїздки радянська делегація уважно вивчала буквально все: зберігання продуктів, пакування, холодильне обладнання, транспортування, організацію торгівлі та промислове виробництво продуктів харчування.
Особливу увагу Мікоян приділив морозиву. Новинкою воно не було: рецепт із вершками, шоколадом та ягодами надрукували в куховарській книзі ще 1791 року, а в 1840-х кондитер Іван Ізлер придумав свою машину для морозива. Але робили його переважно вручну та малими партіями. Мікояна цікавило інше — як випускати морозиво тоннами, щоб воно стало дешевим.
Відповідь знайшлася в машинному виробництві. Зі США привезли всю технологію промислового випуску морозива та закупили обладнання для нової фабрики. По-справжньому американським було ескімо — морозиво на паличці в шоколадній глазурі, яке у США запатентували 1922 року.
Будівництво заводів
Фабрику на американському обладнанні побудували при Московському холодильному комбінаті № 8, і 4 листопада 1937 року вона випустила перший промисловий «Пломбір». Там само робили крем-брюле, фруктове та ванільне морозиво. Справа пішла так, що з 1938 року фабрика випускала морозива вдвічі більше, ніж планували.
Слідом за Москвою промислове морозиво почали робити в Ленінграді та Харкові, а 1940 року велика фабрика за американською технологією запрацювала в Києві. Пломбір у вафельному стаканчику в Києві коштував 19 копійок, потім 20.
Чому радянський пломбір вважався найкращим
Славу пломбіру принесли вимоги до складу. 1941 року затвердили перший загальносоюзний стандарт на морозиво, 1952-го його оновили. Основою за ним були молоко, вершки, вершкове масло, цукор, яйця та ваніль. Жиру в пломбірі — не менш як 15%, і лише молочного: рослинних жирів та консервантів стандарт не передбачав. Звідси й щільний вершковий смак, який багато хто згадує досі.
Зберігали та перевозили таке морозиво від мінус 10. Кожна партія виходила зі складу з паспортом: лабораторія записувала жирність, кислотність, температуру, смак і консистенцію. Смак повинен був бути чистий, а консистенція — ніжна та однорідна, без відчутних кристалів льоду.
Чому зник смак того самого пломбіру
1957 року загальносоюзний стандарт на морозиво скасували без заміни. Далі морозиво випускали за технічними умовами та галузевими нормами, і в різних містах воно стало відрізнятися — і за смаком, і за ціною.
Пізніше виробники отримали можливість змінювати склад самостійно, і в морозиво прийшли рослинні жири — вони дешевші за молочні. Водночас на ринок хлинув імпорт, який багато хто досі не вважає рівнею класичному пломбіру.
Де шукати той самий пломбір зараз
В Україні такий пломбір є й зараз — треба лише вміти читати етикетку. За національним стандартом пломбір, як і вершкове чи молочне морозиво, роблять лише з молока та продуктів його переробки, без рослинних жирів. Молочного жиру в пломбірі — від 12 до 20%, найближче до радянського — 15% і вище.
Шукайте на упаковці ДСТУ 4733:2007.
Якщо там ДСТУ 4735:2007 — це «морозиво з комбінованим складом сировини», і рослинного жиру в ньому може бути скільки завгодно. А якщо виробник працює за власними технічними умовами, залишається читати склад: у «тому» пломбірі серед жирів лише молочний.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!