Хліб є майже на кожному столі, але їдять його всюди по-різному. В одних країнах без нього не сідають обідати, в інших його давно замінили рис, паста й картопля. Якщо порівняти, скільки хліба й пшениці припадає на одного мешканця, нагорі опиняться зовсім не Франція і не Німеччина.
Якщо рахувати саме хліб, у Європі попереду Туреччина, там на людину виходить понад буханець на день. Якщо рахувати всю пшеницю, разом із макаронами та борошном, найбільше її їдять на Балканах, у Північній Африці, на Кавказі, від 160 до 230 кг на рік. Україна на 65-му місці зі 177 країн, у нас 97 кг.
Найбільше пшениці їдять на Балканах, у Північній Африці та в Туреччині
Порівнювати країни за готовим хлібом важко, бо кожна рахує його по-своєму. За підрахунками європейських пекарів за 2013 рік, найбільше хліба в Європі з’їдали турки, близько 104 кг на людину. Але свіжих порівнянь для багатьох країн немає, тому зручніші дані продовольчої організації ООН (FAO). Вона бере всю пшеницю, яка залишилася в країні для їжі, якщо відняти вивезене, корм для худоби та втрати, і ділить на мешканців. Сюди входять хліб, лаваш, коржі, макарони, булгур, випічка та борошно для домашніх пирогів, усе в перерахунку на зерно. Рахують те, що було доступне, а не те, що з’їли, тому в цифру потрапляє і їжа в ресторанах, і викинуті скоринки.
У середньому за 2021-2023 роки перші сім місць виглядають так:
- Сербія, 228 кг на людину на рік;
- Туніс, 199 кг;
- Азербайджан, 194 кг;
- Чорногорія, 183 кг;
- Алжир, 181 кг;
- Марокко, 180 кг;
- Туреччина, 162 кг.
До сербської цифри варто ставитися обережно. Після того як FAO змінила спосіб підрахунку, ця цифра в Сербії рік у рік зростає, а власна статистика країни показує зовсім інше. Сербська статистична служба опитує родини й рахує тільки те, що з’їли вдома, без кафе та їдалень. Так виходить близько 62,5 кг хліба й випічки на людину на рік і ще майже 20 кг борошна на домашню випічку.
У Туреччині виходить 162 кг, це близько 445 грамів пшениці на день на кожного мешканця. Раніше було ще більше. У 1990 році, за даними ООН, там припадало 223 кг пшениці на людину. А в Книзі рекордів Гіннеса за Туреччиною записано 199,6 кг хліба на мешканця, тільки це дані 2000 року.
Туреччина приймає мільйони туристів, і все, що вони з’їли, теж ділиться на мешканців країни. Окремо приїжджих FAO рахує лише в небагатьох країнах, переважно острівних, а в Туреччині ні. Отже, частину цих 162 кг з’їли туристи.
Турок з’їдає понад буханець на день
Скільки саме хліба, порахував державний зерновий офіс Туреччини у 2012 році. У країні тоді щодня пекли 101 мільйон буханців по 250 грамів, а з’їдали 95 мільйонів. Якщо поділити на всіх мешканців, виходить близько 300 грамів хліба на день, більше одного буханця на людину.
До їжі хліб подають майже завжди. Найчастіше це пишний білий буханець екмек, який швидко черствіє. До супу в кебабних приносять плаский хліб піде, а лаваш подають гарячим і роздутим. У багатьох кафе хліб ставлять на стіл одразу й безплатно.
Печуть цей хліб переважно звичайні пекарні по сусідству, промисловим хлібозаводам дістається всього 1-3% ринку. Помітний виняток є в Стамбулі. З 1978 року там працює «народний хліб» Halk Ekmek, хлібозаводи мерії, які відкрили, щоб стримувати ціни на хліб. У 2022 році там продавали буханець у 250 грамів за 2 ліри, а в приватних пекарнях 210 грамів коштували 4 ліри, тобто народний хліб був більш ніж удвічі дешевший.
Хліб, що впав, у Туреччині цілують і кладуть вище
Якщо шматок хліба впав на землю, турки його підіймають, цілують, прикладають до чола й кладуть вище, щоб його знайшли птахи та тварини. Є й приказка «Наступиш на хліб, станеш каменем».
Є й звичай askıda ekmek, коли хліб оплачують для іншого. Покупець платить у пекарні за два буханці, а бере один. Другий залишають для людини, якій бракує грошей. Вона може зайти й запитати, чи немає для неї оплаченого хліба. Звичай вважають ще османським. У 2012 році його відродили в 140 пекарнях одного стамбульського району.
І все ж хліба в Туреччині пропадає чимало. За тим самим підрахунком 2012 року щодня не з’їдали близько 6 мільйонів буханців, приблизно скибочку на людину. Більше половини пропадало ще в пекарнях, які пекли із запасом. У січні 2013 року держава почала кампанію проти викидання хліба, і до кінця року втрати впали до 4,9 мільйона буханців на день.
Серби їдять хліб майже з кожною стравою, а болгари зустрічають ним гостей
Серби ставляться до хліба майже як до святині. Багато хто з них вважає гріхом викинути його, яким би черствим він не був. Паста, рис і картопля давно увійшли до звичного меню, але хліб досі їдять майже з кожною стравою. У пекарнях продають переважно білі пшеничні буханці по пів кіло, а зранку туди заходять за свіжими кіфлами (рогаликами). Ще серби люблять прою, кукурудзяний хліб. Він виручав у бідні роки й досі залишається повсякденною їжею.
На Різдво серби печуть чесницю, круглий хліб із монетою всередині. На початку різдвяного обіду його тричі обертають і ламають на всю родину. Кому дісталася монета, тому, як вірять, цілий рік буде щастити.
Хлібом і сіллю гостей зустрічають і в Сербії, і в Болгарії, як у нас. У сербів так зустрічають навіть офіційних гостей держави. Болгари печуть для зустрічі ошатну погачу, особливий святковий хліб. Гість відламує шматочок, макає в сіль і з’їдає. Погачу ламають і на сороковий день після народження дитини, просто над головою матері та малюка, щоб обоє були ситі все життя.
Україна на 65-му місці і їсть на чверть менше, ніж двадцять років тому
В Україні, за даними FAO, 97 кг пшениці на людину на рік. Це 65-те місце зі 177 країн, трохи позаду Франції (102 кг) і Польщі (106 кг). У 1992 році в нас було 150 кг.
Схожу картину показує Держстат. Він рахує, скільки «хлібних продуктів» припадає на людину за рік (хліб, борошно, крупи, рис, бобові, макарони та кондитерські вироби, у перерахунку на борошно). У 2000 році на українця припадало 124,9 кг таких продуктів, у 2010-му 111,3 кг, а у 2021-му 92,7 кг. За двадцять років вийшло на чверть менше. Пізніших даних Держстат поки не публікував.
За опитуванням родин 2021 року, вдома людина з’їдає 7,6 кг хліба й хлібних продуктів на місяць, це близько 250 грамів на день. Виходить менше, ніж турок з’їдає самого лише хліба. У селі таких продуктів їдять 8,9 кг на місяць, у місті 7,0.
Французи та італійці раніше їли майже кілограм хліба на день
Близько 1900 року француз з’їдав приблизно 328 кг хліба на рік, майже 900 грамів на день. У 2010 році виходило близько 150 грамів на день, а зараз близько 100 грамів, менше половини багета.
При цьому традиційний французький хліб охороняє закон. З 1993 року хліб із назвою «традиційний французький» можна пекти тільки з пшеничного борошна, води, солі та дріжджів або закваски. Додати можна лише трохи бобового борошна (до 2%), соєвого (до 0,5%) або солодового (до 0,3%), а тісто-напівфабрикат для нього брати не можна. У 2022 році ЮНЕСКО внесла до списку нематеріальної спадщини людства майстерність і культуру випікання багета. Там зазначено, що його печуть невеликими партіями весь день, а французи ходять за ним у пекарню щодня.
В Італії зміна ще різкіша. У 1861 році на людину там припадало 1,1 кг хліба на день, у 1980-му 230 грамів, а у 2015-му 85 грамів, менше двох скибочок. Натомість пшениці загалом на італійця припадає 138 кг на рік, більше, ніж у нас і у французів. До хліба італійці не зараховують пасту, піцу, фокачу та хлібні палички грисині, а пшениця йде й на них.
У Німеччині три тисячі сортів хліба, і їдять його найбільше в Західній Європі
У реєстрі об’єднання німецьких пекарів записано 3 023 сорти хліба, а у 2014 році німецьку хлібну культуру внесли до національного списку нематеріальної спадщини. Хліб хоча б раз на день їдять 90% німців. За оцінкою європейських пекарів, німці та австрійці з’їдають близько 80 кг хліба на рік, найбільше в Західній Європі. При цьому пшениці на мешканця Німеччини припадає всього 75 кг, менше, ніж в Україні. Частину німецького хліба печуть не з пшениці, а із жита.
Непроданий за день хліб німецькі пекарні часто не викидають. Наступного дня його продають дешевше як «учорашній», віддають у благодійні продуктові банки для малозабезпечених, а решта йде на корм худобі або на переробку в біогаз.
Де хліба майже не їдять
Найменше пшениці там, де головна їжа — рис. У Камбоджі її припадає близько 3 кг на людину на рік, у Бангладеш 15 кг. Натомість рису на мешканця Бангладеш припадає близько 250 кг, у 16 разів більше. В Індії, де печуть коржі чапаті, пшениці 65 кг на рік, а рису близько 100 кг.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!