Вважається, що батьки, які заводять дітей в пізньому віці, йдуть на певний ризик в тому сенсі, що у дітей можуть виникнути вади розвитку та інші захворювання.
Наприклад, є медична статистика щодо вікових батьків: якщо чоловік пізно заводить дитину, то зростає ймовірність того, що у його нащадка почнуться психічні відхилення, від аутизму до маніакально-депресивного психозу (правда, в цих випадках мова йде про дуже вікових чоловіків, які заводять дітей в 45-55 років).
Однак у пізнього батьківства і материнства бувають і плюси, які, як не дивно, теж пов'язані з психічним станом дітей, інформує Ukr.Media.
Дослідники з Утрехтського університету та Амстердамського вільного університету вирішили з'ясувати, чи є якісь особливості в психічному розвитку у пізно народжених дітей. При цьому мова йшла не про клінічні розлади, а саме про особливості в межах норми, на зразок того, що одна дитина може бути більш активною, інша менш активною. Для аналізу взяли дані про майже 33 тис. дітей у віці від 10 до 12 років з різних регіонів Нідерландів які належать самим різним соціальним верствам. Вік батьків теж був різний: у матерів він коливався від 16 до 48 років, батьків — від 17 до 63 (йдеться про вік на момент народження дитини).
У статті йдеться, що у вікових батьків діти були безпроблемними — в тому сенсі, що вони були менш агресивними, менш гучними, менш неслухняними тощо. Причому ця безпроблемність не залежала від соціального та економічного статусу: і у багатих, і бідних батьків чим пізніше вони заводили дітей тим більш спокійними виходили їх підлітки. З іншого боку, якщо говорити про такі підліткові проблеми, як тривожність або схильність до пригніченого стану, то вони від віку батьків ніяк не залежали.
Автори роботи не аналізували такі психічні властивості, як увага, пам'ять та інші когнітивні особливості, і обмежилися, як ми бачимо, тільки рано підлітковим віком. Можливо, в більш старшому віці у молодих людей у психіці проявляються якісь інші риси, пов'язані з віком батьків, але поки немає спеціальних досліджень, тут краще утриматися від будь-яких гіпотез.
Що до більш спокійної поведінки 10-12-річних, то тут, можливо, відіграє свою роль більший життєвий досвід батьків, який робить їх більш винахідливими і гнучкими у виховних питаннях. З іншого боку, люди у віці можуть відчувати себе взагалі більш впевнено в житті, більше уваги приділяючи власним дітям.
