Відомо, що грудне молоко допомагає дітям рости здоровими. Немовлята, яких годують грудьми, краще чинять опір поганій екології, в них згодом менше шансів отримати ожиріння, вони рідше хворіють на злоякісні захворювання. Очевидно, у дітей, яких годували грудьми, краще працює імунітет. Але як саме грудне молоко допомагає імунній системі?
Відомо, що імунітет розвивається в тісній взаємодії з кишковими бактеріями. Імунні клітини на прикладі мікрофлори вчаться розрізняти дружні і небезпечні бактерії, вчаться стримувати захисні реакції, коли в них нема потреби, вчаться приймати сигнали від мікробів, інформує Ukr.Media.
Взаєморозуміння між імунітетом і мікрофлорою вкрай важливе. Відомо, що бактерії-симбіонти допомагають нам боротися проти різних патогенів та навіть проти раку, і що без імунітету, у якого з мікрофлорою щось пішло не так, людина схильна до аутоімунних захворювань. Але і бактерії в такому разі мають бути правильними. Не лише бактерії впливають на імунітет, а й імунітет впливає на бактерії, і якщо він вплине якось не так, у дитини сформується не надто здорова мікрофлора.
В грудному молоці є речовини, що заохочують зростання потрібних бактерій в мікрофлорі малюка. Дослідники з Боннського університету виявили дещо ще: вони з'ясували, що в грудному молоці є білки, які налаштовують імунну систему на правильну взаємодію з бактеріями. Ці білки називаються кальгранулінами А і Б (або S100A8 і S100A9). Вони є як в людському молоці, так і в мишачому, і завдяки експериментам на мишах вдалося показати, як кальгрануліни впливають на імунні клітини кишечника.
У тварин, позбавлених кальгранулінів, в тканинах кишечника зменшувалася кількість Т-регуляторних лімфоцитів, які керують силою імунної атаки. Крім того, кальгрануліни впливали і на інші імунні клітини кишечника. Без білків S100A8 і S100A9 новонароджені миші частіше хворіли і помирали від зараження крові, а в мікрофлорі в них різко підвищувалося число бактерій з групи ентеробактерій, в числі яких є чимало патогенів. Нарешті, без кальгранулінів миші набирали велику зайву вагу.
Те ж саме було і з дітьми: у тих, хто недоотримав білки S100A8 і S100A9, частіше траплявся сепсис новонароджених, і до двох років в них нерідко вже було ожиріння. Крім того, у дітей з високим вмістом S100A8 і S100A9 в мікрофлорі було більше корисних біфідобактерій і менше потенційно патогенних ентеробактерій.
Кальпротектіни синтезуються і в самому організмі теж, але їх не завжди буває достатньо для того, щоб імунітет і мікрофлора розвивалися правильно. Рівень S100A8 і S100A9 залежить, наприклад, від того, як немовля з'явилося на світ: наприклад, у тих, хто народився кесаревим розтином, кальпротектінів в середньому менше, ніж у тих, хто народився звичайним чином. Годувати грудьми виходить не завжди і не у всіх, так що, можливо, варто було б подумати про те, щоб ці білки з'явилися в дитячому харчуванні.
