Коли Макс вперше зайшов у метро Токіо, він звернув увагу на реакцію пасажирів. Дехто прикривав обличчя маскою, інші — чемно відверталися. Спочатку він не розумів причини, але згодом почув пояснення від колеги з Японії. Люди навколо могли відчувати запах його тіла сильніше, ніж це трапляється у Європі, інформує Ukr.Media.
Такі ситуації пояснюються особливостями фізіології та відмінностями у сприйнятті запахів. Робота потових залоз може різнитися у жителів різних регіонів. Апокринні залози, які розташовані під пахвами, у паху, навколо сосків, активуються у стресових ситуаціях або під час фізичного навантаження. Виділення цих залоз спочатку не мають запаху. Він з'являється, коли на шкірі починають діяти бактерії, які перетворюють складові поту на пахучі сполуки.
Бактерії шкіри впливають на характер запаху. Зокрема, деякі види, як Staphylococcus hominis, активно беруть участь у цьому процесі, розкладаючи білки й ліпіди. Саме тому регулярне очищення шкіри та використання антибактеріальних засобів знижує інтенсивність запаху.
Фізіологічні відмінності часто залежать від генетичних факторів. Один із них — варіація гена ABCC11. Цей ген визначає, наскільки активно працюють апокринні залози, а також впливає на склад вушної сірки. У більшості населення Японії, Китаю та Кореї цей ген змінений так, що залози або майже не функціонують, або виробляють мінімум секрету. В результаті пахвове потовиділення слабо виражене, а вушна сірка має суху та крихку структуру.
У європейців та жителів інших регіонів найчастіше зустрічається інша версія цього гена. Вона пов'язана з більш активною роботою апокринних залоз і вологою структурою вушної сірки. Це не залежить від особистої гігієни, а є генетичною особливістю.
У культурі Східної Азії поширене прагнення зберігати нейтральний запах у громадських місцях. Для цього застосовують різні засоби догляду, а також ретельно стежать за чистотою тіла й одягу. Запах, навіть якщо він природний для інших регіонів, може бути помітним і викликати дискомфорт серед місцевого населення.
Цікавий факт — стан під назвою бромгідроз, коли запах поту стає різко вираженим, офіційно вважається діагнозом. Його поява може бути зумовлена не тільки генетикою, але й бактеріальною активністю, змінами гормонального фону, раціоном харчування чи певними захворюваннями. У країнах Східної Азії до цього стану ставляться з підвищеною увагою, оскільки запах тіла сприймається як небажаний прояв.
Крім апокринних залоз, у потовиділенні беруть участь екринові залози. Вони розташовані по всьому тілу і відповідають за охолодження організму. Їх кількість та активність не залежать від етнічної приналежності. Піт екринових залоз може містити солі, воду та деякі органічні речовини, які за певних умов також стають джерелом запаху. Якщо піт залишається на шкірі чи одязі тривалий час, бактерії починають його розкладати, що посилює запах.
Тип вушної сірки також є показником роботи гена ABCC11. Якщо вона суха й крихка, це свідчить про знижене апокринне потовиділення. Якщо вушна сірка волога, піт має більше компонентів, які бактерії перетворюють на пахучі сполуки. Така ознака допомагає орієнтуватися у власних фізіологічних особливостях.
Кількість бактерій на шкірі та їх склад у різних людей різниться. Це впливає не тільки на інтенсивність запаху, а й на його характер. Деякі бактерії утворюють сполуки з кислим, різким або навіть солодкуватим запахом. Саме тому запах тіла кожної людини є індивідуальним і може змінюватися під впливом харчування, здоров'я чи гігієнічних процедур.
Для людей, які відвідують країни Східної Азії, корисно враховувати ці особливості. Дотримання місцевих стандартів гігієни знижує ризик викликати дискомфорт у громадських місцях. Регулярне очищення шкіри, вибір легкого одягу з натуральних тканин і застосування ефективних засобів для догляду можуть допомогти зменшити запах, не змінюючи природних властивостей організму.
Культурні й фізіологічні відмінності між людьми існують і мають об'єктивне пояснення. Повага до цих відмінностей підвищує взаєморозуміння, особливо у багатонаціональних середовищах. Сприйняття запахів, як і їх походження, формується під впливом генів, бактерій, способу життя й культурних норм.
Розуміння цих процесів допомагає легше адаптуватися до нового оточення, зберігаючи повагу до власних особливостей та потреб інших людей.
