Уявіть: ви дивитеся улюблений серіал, і вам здається, що ви добре знаєте одного з його персонажів — наче він ваш справжній друг. Для деяких людей, особливо тих, хто почувається самотньо, таке відчуття може бути дуже реальним. І тепер науковці підтвердили: мозок таких людей дійсно сприймає вигаданих героїв майже так само, як живих друзів.
Сучасна людина проводить багато часу за екраном — дивиться серіали, грає у відеоігри, читає книги. Це особливо характерно для тих, хто менше спілкується з іншими. Коли людина почувається самотньою, вона частіше "втекає" у вигадані світи — це називають ескапізмом. Такі світи можуть здаватися безпечнішими, цікавішими або просто затишнішими за реальність.
Але чи може герой серіалу замінити справжнього друга? Психологи Тімоті Брум (Дартмутський коледж) і Ділан Вагнер (Університет штату Огайо) вирішили перевірити це науково. Вони опублікували свої результати у журналі Cerebral Cortex.
Для експерименту вони запросили 19 фанів серіалу HBO «Гра престолів». Учасникам запропонували обрати того персонажа, який їм найбільше подобається і з ким вони найбільше себе асоціюють.
Потім кожному робили функціональну МРТ-діагностику — це безпечний спосіб побачити, які ділянки мозку активні в той чи інший момент. Під час сканування учасникам показували різні імена: їхнє власне, імена дев'ятьох справжніх друзів і дев'ятьох персонажів «Гри престолів». Разом з кожним ім'ям з'являлася риса характеру — наприклад, «розумний», «вірний», «сумний» тощо. Людям треба було вирішити, чи підходить ця риса даній людині.
Вчені зосередилися на одній конкретній ділянці мозку — медіальній частині префронтальної кори (mPFC). Саме вона активується, коли ми думаємо про себе або про інших людей, з якими нас щось пов'язує.
Результати виявилися цікавими
— У людей, які не почувалися самотніми, мозок чітко розрізняв справжніх друзів і вигаданих персонажів.
— А от у самотніших учасників реакція мозку на улюбленого героя була майже такою ж, як на справжнього друга.
Це означає, що для самотніх людей вигадані персонажі можуть виконувати роль соціального "замінника" — давати відчуття зв'язку, підтримки, належності до чогось.
Цікаво, що навіть у найменш самотніх учасників улюблений персонаж «Гри престолів» викликав сильнішу нейронну реакцію, ніж інші герої серіалу. Тобто навіть якщо людина не відчуває потреби в "заміні друзів", вона все одно може встановлювати емоційний зв'язок із певним персонажем.
Отже, вигадані герої — це не просто розвага. Для багатьох вони стають частиною внутрішнього світу, а іноді й справжньою емоційною опорою.
