Ми всі любимо розказувати, як круто жити в ритмі великого міста й засинати під гул нічної траси. Мовляв, я звик, я взагалі нічого не чую. Ніфіга ти не звик. Поки ти думаєш, що спиш як вбитий, твоя нервова система і серце ловлять жорсткий стрес, інформує Ukr.Media.

Німецькі лікарі з Майнца вирішили перевірити, що насправді відбувається з тілом, коли за вікном їздять машини. Взяли 74 абсолютно здорових двадцятирічних чуваків. Жодних хронічних болячок, жодних таблеток.

Їх поклали спати в різних умовах. Одну ніч була повна тиша. Інші дві — їм врубали записи проїжджаючих авто. 30 або 60 разів за ніч. Гучність — близько 60 децибел. Це не рев перфоратора і не сирена. Це рівень звичайної розмови. Рівно те, що ти чуєш через відкрите вікно, якщо живеш біля проспекту.

Зранку їх перевірили.

Навіть цей фоновий, рваний шум змусив організм панікувати. Судини втратили здатність нормально розширюватися. Медичною мовою це дисфункція ендотелію, а людською — перший крок до того, щоб твій "мотор" почав барахлити раніше часу.

Кардіограма всю ніч фіксувала одну й ту саму картину: проїхала машина — пульс різко підскочив. У найгучнішу ніч серце билося в середньому на вісім ударів за хвилину швидше, ніж у тиху. Тобто ти лежиш у ліжку, ніби відпочиваєш, а твоє тіло всю ніч відбивається від невидимих загроз і палить ресурс.

Самі піддослідні зранку почувалися розбитими. Аналізи крові це підтвердили: найбільший збій на молекулярному рівні був у тих, чиї судини найсильніше зреагували на шум.

Це тестували на двадцятирічних і здорових. Як цей самий гул добиває тих, кому за тридцять і хто вже живе в стані хронічного дедлайну — наука поки мовчить, але навряд чи там хепі-енд.

Коротше. Твоя ілюзія "я адаптувався до міста" обходиться занадто дорого. Відпочивати треба в тиші.