Трагедія спеціального призначення. Чому ми програли битву за Іловайськ

Винних поки знайти не можуть

Для журналіста німецького телеканалу ARD Георгія Тихого 29 серпня стало другим днем народження. Разом з трьома колегами він вибрався з оточеного російськими військами іловайського котла. Їх машина рухалася у складі йшла на прорив колони української армії. "Ми пронеслися через три засідки, - розповідає Тихий. - Якимось дивом вдалося проскочити під обстрілом - тиснули на газ до упору, відірвавшись навіть від наших військових".

Заява російського президента Володимира Путіна, в якому він закликав "ополченців" надати гуманітарний коридор і дати українським солдатам вийти з оточення, виявилося передчасною. Обстріл, під який потрапили журналісти і в якому, за найскромнішими оцінками, загинуло близько сотні українських солдатів, довів, що повноцінних коридорів не було. Так само як і "ополченців", адже про можливості вибратися із заблокованої території наші бійці, за словами Тихого, домовлялися не з бойовиками, а з російськими офіцерами.

Саме вторгнення військ РФ, головний військовий прокурор Анатолій Матіос назвав причиною іловайскої трагедії. За його словами, в іншому операція по звільненню Іловайська була спланована грамотно. Тим не менш командири добровольчих батальйонів, які опинилися в котлі, запевняють, що вина за цю поразку лежить на вищому військовому командуванні України. В причинах трагедії обіцяє розібратися Петро Порошенко. Під час свого останнього візиту до Маріуполя він заявив, що "винні не уникнуть покарання".

Неприступний Іловайськ

Взяття Іловайська повинно було стати важливою тактичною перемогою на шляху до звільнення Донецька. Ця перемога дала б можливість перекрити постачання донецьких бойовиків, фактично заблокувавши їх у місті. Власне, у створенні так званих котлів для противника і складалася в той момент тактика української армії. Все робилося для того, щоб позбавити бойовиків ресурсів для боротьби, звівши до мінімуму число можливих жертв як серед мирного населення, так і серед українських силовиків.

За словами командирів добровольчих батальйонів, які брали участь у штурмі Іловайська, операція по звільненню міста була узгоджена зі штабом АТО. При цьому самі добровольці активно відстоювали необхідність взяття міста під контроль, розповідає Георгій Тихий. Саме добровольчі з'єднання зіграли основну роль у штурмі Іловайська, хоча спочатку передбачалося, що їх завдання повинні були зводитися до роботи на блокпостах і зачистки міста від залишків ворожих військ після штурму регулярними частинами. Залучення добровольців до штурму міста командир батальйону "Донбас" Семен Семенченко пояснює високою мотивацією бійців добровольчих підрозділів: "Вони готові йти в атаку і не кидають техніку при першій же небезпеці", - запевняє комбат.

За словами Семенченко, незважаючи на обіцянку штабу АТО забезпечити для наступу на місто 800 осіб, вдалося зібрати лише близько 500. Силами цього угруповання, що складається з бійців батальйонів "Донбас", "Дніпро", "Шахтарськ" і "Азов", за підтримки армійської бронетехніки і артилерії наші військові пішли в атаку. Ворога вдалося обійти з тилу, тому навіть наявної кількості солдатів виявилося достатньо, щоб зайняти більшу частину Іловайська.

Однак для остаточного визволення міста від вміло окопавшегося ворога сил не вистачало. Було прийнято рішення закріпитися на зайнятих позиціях до приходу армійських резервів. Їх, за словами Тихого, бійці чекали з самого початку операції. Але аж до моменту оточення потрібного числа військ зібрати не вдалося. Підмога сил МВС, що складалася з приблизно 200 бійців, які прийшли на зміну "Азова" і "Шахтерску", які з Іловайська вирушили на захист Маріуполя, в цілому на розстановку сил ніяк не вплинула.

У свою чергу, армія резерв так і не надіслала, хоча Семенченко запевняє у тому, що така можливість була. За його словами, у розпорядженні армійського командування було близько 1 тис. чоловік з військовою технікою, частину з них можна було направити для взяття Іловайська під повний контроль України.

У цій ситуації між силами українських військових і силами бойовиків встановилася рівновага - жодна зі сторін не була в стані вибити один одного з зайнятих позицій. При цьому здаватися у боротьбі за ключовою для подальшої долі Донецька місто ніхто не збирався.

Парадне вторгнення

Ситуацію змінило вторгнення російських військ. У День незалежності, коли на Хрещатику проходив військовий парад, російські війська вторглись на українську територію в районі між Амвросиевкой і Савур-Могилою і відразу ж почали рух у напрямку Кутейникове, контроль над яким дозволив би оточити бійців в Іловайські.

Ця задача була виконана в лічені години. Спочатку "дорога життя" для Іловайского угруповання була взята під вогневий контроль, а потім росіяни почали зміцнюватися, повністю перекривши доступ для постачання або відходу українських хлопців, розповідає військовий експерт Костянтин Машовець. Про те, що вже з вечора 24 серпня Іловайськ був фактично заблокований російською армією, говорить і журналіст Георгій Тихий - на наступний день він разом з бійцями батальйону "Миротворець" зміг потрапити в місто лише завдяки прикриттю артилерії, яка на час відвернула, що окопалися російські підрозділи.

Причиною стрімкого прориву на українську територію росіян командири добровольчих підрозділів називають некомпетентність і боягузтво командування сектора "Д", через який пройшли маршем російські військові. Семенченко запевняє, що підрозділи, які перебували в цьому секторі, панічно відступали, не чинячи опору противнику.

Однак, за словами Машовца, навіть в таких умовах повністю взяти захоплену територію під контроль росіян не вийшло. Якийсь час розташування військ нагадувало листковий пиріг: ділянки, захоплені російськими військами, змінювалися територією, яка ще залишалася під контролем українських військових. "Цього Сталінграда не вийшло", - резюмує Машовець. Хоча в підсумку в котел потрапила не тільки іловайське угрупування, але і ті частини, які знаходилися на ділянці від Савур-Могили до Кутейникове.

Спроби вислати підкріплення успіхом не увінчалися. Тихий розповідає, що 27 серпня в Іловайськ увійшли лише чотири бронемашини піхоти українських військ з десятьма бійцями на борту. Цих резервів було недостатньо, щоб прорвати оточення. Росіяни завдали чималої шкоди і тим бійцям, які намагалися прийти на допомогу заблокованим товаришам. В інтерв'ю 5-му каналу командувач сектором "Б", в якому розгорталися бої за Іловайськ, генерал-лейтенант Руслан Хомчак заявив, що за своєю чисельністю сили противника перевершували українців в чотири рази.

Коридор смерті

Для журналіста Георгія Тихого (праворуч) і його колег успішна втеча з оточеного Іловайська стало дивом

В ніч з 28 на 29 серпня Володимир Путін несподівано запропонував "ополченню" відкрити гуманітарний коридор, щоб українські військові могли вийти з оточення. До цього часу, за словами Тихого, між нашими і російськими офіцерами вже була досягнута попередня домовленість, що оточене угруповання росіяни випустять в обмін на своїх полонених. Були сформовані дві колони, у складі яких українські війська збиралися покинути місто. За словами Хомчака, до ранку умови змінилися: від українських військових зажадали скласти зброю, залишити військову техніку і виходити однією колоною замість двох.

"Жоден нормальний командир не погодився на відхід без зброї незалежно від того, були якісь домовленості чи ні, - запевняє Машовець. - Рішення Хомчака виходити з Іловайська згідно з попереднім планом означало б автоматичну здачу в полон".

Те, що сталося пізніше, стало однією з найчорніших сторінок в історії нинішньої війни в Донбасі. За словами Машовца, маршрут колон був відомий росіянам заздалегідь, і засідки на їх шляху були ґрунтовно підготовлені. Під час прориву українських бійців розстрілювали з усіх можливих видів зброї - від танків до автоматичних гранатометів. Георгій Тихий розповідає, що перед початком руху колону обстріляли з мінометів, немов змушуючи почати рух у потрібному напрямку.

Саме під час прориву українські сили понесли найбільші втрати. За оцінками Костянтина Машовца, тоді загинуло до 100 осіб, близько 300-400 бійців отримали поранення. Семенченко запевняє, що тільки в батальйоні "Донбас" число жертв склало кілька десятків людей. Якщо ж судити про загальні втрати, включаючи загиблих в районі Савур-Могили та інших опорних пунктах українських військ на шляху прориву російської армії до Іловайска, то мова може йти про сотні бійців. За словами кореспондента британського журналу The Economist Тіма Джуди, на відрізку дороги від Іловайська до Новокатериновки він нарахував обгорілі останки 68 одиниць української військової техніки - танків і бронетранспортерів до пікапів, автобусів і вантажівок.

Всі опитані експерти та учасники цих подій твердять, що рано підбивати остаточні підсумки. Заступник військового комісара Запорізької області Михайло Логвинов каже, що 3 вересня в Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи протягом останніх двох діб були доставлені тіла 87 військових, загиблих під Іловайском.

Втім, втрати в битві за Іловайськ зазнала не тільки українська сторона. Костянтин Машовець запевняє, що в одному з боїв на іловайском напрямку російський супротивник не дорахувався танкової роти. Радник міністра оборони Олександр Данилюк додає, що українським військам загрожував розгром всього сектора, але цього вдалося уникнути завдяки відчайдушного опору, який чинили бійці української армії і добровольчих батальйонів. "Стратегічно план російської армії був правильним, - визнав Данилюк. - Але ми виявилися не такими слабкими, як вони розраховували".

Війна online

Підрахунок жертв і руйнувань, до яких призвели бої під Іловайском, все ще триває

Був прорив оточеного угруповання узгоджений зі штабом АТО, поки достеменно невідомо. За словами Костянтина Машовца, наказ надійшов від командувача сектором "Б" Руслана Хомчака - він до самого останнього моменту керував боями, роблячи це фактично на передовій. У той же час Він запевняє, що виходити з оточення було необов'язково: "Ми могли там ще хоч три місяці сидіти", - упевнений командир "Донбасу". Але і провини за Хомчаком він не визнає, вважаючи, що основний тягар відповідальності лежить на командуванні сектора "Д", обнажившем тил іловайского угруповання.

У Міністерстві оборони запевняють, що частина провини за трагедію несуть і ті, хто нагнітав паніку в соціальних мережах, публікуючи інформацію про розташування і озброєння українських підрозділів. "У певний момент російське командування вирішило використовувати Іловайськ як пастку для тих сил, які могли бути направлені для звільнення оточеного угруповання, - розповідає Данилюк. - Паралельно ситуація використовувалася для підриву довіри до військового і політичного керівництва країни, ставши, по суті, не тільки військовою, але і спеціальною операцією".

Заперечуючи обвинувачення в панікерство, Семенченко запевняє, що саме ажіотаж, який був піднятий навколо ситуації в Іловайську, дозволить хоча б у цей раз покарати винних у трагічній загибелі українських солдатів. "Тільки після вуличних демонстрацій почали щось робити", - каже комбат.

Влада відреагувала на подію. Петро Порошенко пригрозив військовим кадровими чистками. У Верховній Раді створили тимчасову слідчу комісію, а спікер Олександр Турчинов вимагає оприлюднити реальне число жертв іловайського котла. При цьому прокуратура вже почала слідчі дії у справі про "недбале ставлення до військової служби". Фахівці проводять військово-тактичну експертизу трагічних подій.