Інше питання, однозначну відповідь на яке, мабуть, хотів би отримати кожен з нас: чи зважиться взимку Російська Федерація на повномасштабне вторгнення в Україну, використовуючи захоплені раніше території як плацдарм для розгортання наступу.
80 відсотків готовності або неготовності?
Для того, щоб розібратися в цих питаннях, в першу чергу, слід з'ясувати, наскільки терористи готові до активного протистояння взимку. Важливо також знати, що готові протиставити бойовикам і окупантам українські силовики і військові.
У цьому контексті серйозні побоювання викликало зроблена наприкінці жовтня Міністром оборони України Степаном Полтораком заява про те, що сили АТО підготовлені до ведення бойових дій в зимовий період на 80 відсотків. Міністр підкреслив, що ця оцінка включає в себе все - від спеціальної форми одягу до техніки. Заява міністра про такий ступінь готовності може свідчити лише про одне: Україна не готова до ведення бойових дій в умовах зимових холодів. Адже ступінь готовності до війни - це не збір урожаю, коли можна впевнено заявити про те, що з полів зібрано 80 відсотків озимої і ярої пшениці, ячменю або технічних культур.
Заява міністра нагадала прес-релізи «досепаратистської» Луганської облдержадміністрації, яка напередодні початку кожного опалювального сезону бадьоро рапортувала про те, що комунальне господарство області готове до холодів на 64, 72 або всі 96 відсотків. Надалі навіть стовідсоткова готовність до опалювального сезону виявлялася умовною, що нікого не дивувало. Будинки, квартали, а часом і цілі населені пункти залишалися без опалення, газу чи світла в результаті аварій, спровокованих безвідповідальністю комунальних чиновників і зношеністю інфраструктури.
Очевидна відмінність нинішньої ситуації в тому, що за безвідповідальність військового керівництва доведеться платити не холодними батареями і простудними захворюваннями, а життями українських солдатів і, цілком можливо, територією нашої країни.
17 листопада міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков заявив, що Україна не готова до війни, однак здавати наші території ніхто не збирається. За даними міністра, на території бунтівних республік зараз зосереджено близько 7 тис. російських військових. Аваков заявив про очікування наступного етапу повномасштабного вторгнення. Також він зазначив, що сили АТО в даний час займають оборонні позиції рішуче і готуються зустріти наступ ворога.
Росія, як завжди, «не готується» до війни
За останні два тижні військовий експерт Дмитро Тимчук неодноразово заявляв про те, що терористи на Донбасі нарощують сили й озброєння, і навіть озвучував можливі напрями «проривів», які готують терористи. Також експерт зазначив, що рівень підготовки терористів до зими у чомусь вище, ніж в українських військових - «братська» країна по мірі сил забезпечує їх всім - зимовим пальним, обмундируванням, технікою.
Цю інформацію вітчизняних військових відомств підтверджують і жителі підконтрольних бойовикам територій. За словами останніх, чим більше російської військової техніки й озброєнь вони бачать навколо, тим більш переконливо і красномовно засоби масової пропаганди - телеканали Lifenews, Россия24, Луганск24 - запевняють, що ніякої військової допомоги бойовикам Кремль не має.
Однією з основних проблем терористів на даному етапі є нестача кваліфікованих кадрів - людей, здатних управляти різними видами військової техніки, здійснювати її обслуговування, виконувати вузько спеціальні завдання. За повідомленнями жителів підконтрольних бойовикам територій, «ополчення» постійно веде набір відповідного роду фахівців, спокушаючи їх пристойним грошовим забезпеченням і пайками, які у напівголодних Донецьку і Луганську для багатьох на сьогодні є чи не межею мрій.
А може, пронесе?
По суті те, що бойовики використовують перемир'я для підготовки до повномасштабної «зимової війни» ні для кого не було секретом ще під час підписання Мінського протоколу. Що ж змінилося тепер?
На думку депутата Держдуми РФ Іллі Пономарьова, озвучену ним каналу 1+1, Путін не має певної стратегії щодо дій в Україні. Аналогічну думку про відсутність у Кремля довгострокового плану дій щодо України неодноразово висловлювали політичні експерти по обидві сторони кордону.
Якщо прийняти цю думку в якості аксіоми, можна припустити, що на дії Росії можуть зробити безпосередній вплив поточні події.
По-перше, важливим політичним рішенням Києва є підписання Президентом України Порошенко указу, який вже встигли охрестити «економічною блокадою Новоросії». Лідери терористичних угруповань ЛНР і ДНР називають його початком геноциду проти населення Донбасу.
Оцінювати документ з точки зору гуманізму і доцільності можна по-різному, проте факт залишається фактом: якщо пункти указу будуть виконуватися, надії терористів на більш або менш щасливе існування їх республік за рахунок бюджету України і без будь-яких зобов'язань, будуть назавжди поховані.
Другий важливий момент, «меседжі», які надсилаються головному мешканцеві Кремля делегатами Австралійського саміту G20, що завершився днями. Не вдаючись в подробиці, яким приділено чимало уваги ЗМІ, можна сміливо говорити, що санкції проти РФ будуть посилюватися з кожним новим витком ескалації конфлікту на сході України - світові лідери дали це зрозуміти цілком виразно.
Третій фактор, здатний вплинути на розвиток подій, стосується економічної ситуації в самій Росії. У грудні, згідно з графіком погашення зовнішнього боргу Федерації, наш улюблений східний сусід повинен буде виплатити сукупно понад $30 млрд. за зовнішніми борговими зобов'язаннями. До введення санкцій Росія могла б рефінансувати частину цих грошей на міжнародному ринку, а в даний час доведеться вишукувати власні кошти. Очевидно, що частина боргових зобов'язань буде покрита коштом валютного виторгу, а частину доведеться виплачувати шляхом золотовалютних резервів, які, нагадаємо, з початку року в РФ скоротилися на $75 млрд.
Додамо сюди борг Роснафти перед Юкосом в розмірі $50 млрд., який необхідно почати виплачувати до 15 січня, падіння цін на нафту і катастрофічне зниження курсу рубля. З точки зору логіки все вище перелічене свідчить про одне: війна з Україною, так і будь-яке провокування ескалації напруги на Донбасі, Росії не по кишені. Однак, як усім нам відомо, з логікою в Кремлі давно є серйозні проблеми.
Готуємося до гіршого, сподіваємось на краще
Отже, в сухому залишку маємо наступне: на початок зими політична і економічна кон'юнктура ставить під питання виживання терористичних режимів. Кремль і радий би їм допомогти, однак нових санкцій економіка РФ може просто не витримати - вона і так тріщить по швах. В таких умовах бойовики, ще місяць тому збиралися «йти на Київ», можуть, отримавши відповідний дозвіл зверху, організувати якусь провокацію і спробувати хіба що «відгризти» черговий шматок від підконтрольного силовикам Донбасу, продовжуючи при цьому нестямно волати про геноцид народу і вимагати «зняти економічну блокаду».
Терористи в даний час опинилися у становищі, коли єдине, що вони можуть робити - це слухатися своїх кремлівських господарів, і, в разі наказу, приносити чергові жертви кремлівському «богу війни». Будь-яка самостійна дія з їхнього боку може бути розцінена Кремлем як акт непокори з подальшим спрощенням тих подачок, які Путін ні-ні, та й підкидає своїм «ланцюговим псав».
Саме ж російське керівництво попередніми діями загнало себе в глухий кут, будь-який вихід з якого загрожує неминучими наслідками.
У разі ескалації конфлікту на Донбасі, можна припустити, що Кремль як і раніше не визнає наявності в Україні своїх військ, проте це вже й неважливо. РФ доведеться і далі знаходити кошти для мінімізації економічних наслідків від посилення санкцій, не кажучи вже про витрати на допомогу бойовикам. І це лише ті наслідки, які у Росії відчують в самій короткостроковій перспективі.
Якщо активних бойових дій відбуватися не буде і в зимові місяці війна увійде в позиційне русло з рідкісними перестрілками, природним союзником України стане зима, та й сам час, який у бойовиків може закінчитися разом з грошима. До весни навіть бойовики, з їхніми скромними розумовими здібностями, можуть нарешті зрозуміти, що їх квазіреспубліки не відбулися і навряд чи можуть відбутися.
Є ще один варіант розвитку подій - самий фатальний. На перший погляд він міг би здатися фантастичним, але, на жаль, не здається таким після усіх подій останнього року. Якщо РФ все ж таки зважиться на повномасштабну війну з Україною, до якої, за великим рахунком, не готові ні обидві держави, ні Європа і НАТО, не виключено, що за календарної зими 2014-2015 рр. нас чекає ще одна зима, на цей раз вже ядерна.
