Що не виконала Україна для введення безвізового режиму

На саміт Східного партнерства, який має відбутися в Ризі 21-22 травня, українські влади покладали великі надії. Неодноразово від перших осіб звучали заяви, що саме на цьому саміті Україна нарешті отримає згоду Брюселя на безвізовий режим.

Після саміту Україна-ЄС, який відбувся в Києві у квітні, стало очевидно, що керівництво Євросоюзу не має наміру поки давати добро ні на безвізовий режим, ні на надання Україні перспективи членства в ЄС.

Більш того, минулого тижня у ЗМІ з'явилася інформація, що декларація саміту в Ризі стане самою слабкою за все існування Східного партнерства.

Чому Україна швидше взагалі відмовиться від спільної декларації за підсумками саміту, ніж піде на поступки щодо принципових питань розповів представник України при Європейському Союзі Костянтин Єлісєєв.

Останній саміт Україна-ЄС, який відбувся 27 квітня в Києві, в експертному середовищі викликав скептичні оцінки. Лідери Євросоюзу проігнорували головні заклики української сторони – надати Україні безвізовий режим та перспективу членства в ЄС. Як ви оцінюєте результати цього саміту?

Я не згоден з такими оцінками. Я вважаю, що саміт Україна-ЄС, до речі, перший саміт після підписання Угоди про асоціацію, став важливим двостороннім форумом для зміцнення рівня довіри між Україною і ЄС та мобілізації солідарної підтримки України з боку ЄС. Тому говорити про негативні результати саміту значить підігравати голосу Кремля, нівелюючи тим самим наші досягнення у відносинах з ЄС.

Свідченням цього є не популістські розмови, а суть спільної заяви, прийнятої за результатами саміту. Зокрема, в ньому чітко заявлено про акт агресії російської сторони проти територіальної цілісності і суверенітету України, засудження анексії Криму, заклик звільнити Надію Савченко та інших політв'язнів. Є там також засудження порушення прав національних меншин в Криму, зокрема щодо кримських татар. Там є і перша інноваційна ідея щодо налагодження співробітництва у протидії російській пропаганді.

За підсумками саміту було також домовлено, що ЄС все-таки направить в Україну оціночну місію для аналізу і визначення додаткових потреб України у сфері безпеки.

Тим не менш, на безвізовий режим з Україною, долю якого планувалося вирішити на саміті Східного партнерства у Ризі в травні, судячи з усього, в ЄС не згодні.

Як раз ще одним досягненням останнього саміту Україна-ЄС стало те, що ми разом чітко підтвердили, що безвізовий режим між Україною і Євросоюзом буде існувати, і він неминучий. Зараз йде напружена робота, щоб визначити часові рамки, коли безвізовий режим буде запроваджено. Саме для цього ми хочемо використовувати наступний саміт Східного партнерства, який відбудеться у Ризі 21-22 травня, щоб спробувати зафіксувати чітке бачення тимчасової перспективи запровадження безвізового режиму.

Всі розмови, буде чи не буде безвізовий режим – це, знову ж, теоретична дискусія безнадійних песимістів. Безвізового режиму, і це неминуче.

У чому заковика з перспективою членства? Чому ЄС вперто не хоче надавати її Україні?

Тут є проблема. Щоб чітка перспектива членства України в ЄС була підтримана, потрібно згоду всіх 28 країн-членів ЄС. На жаль, на сьогодні такого чіткого консенсусу немає. Але для нас це не повинно стати перешкодою на шляху реалізації наших євроінтеграційних амбіцій.

Існує Лісабонський договір, у ньому є стаття 49, яка передбачає, що будь-яка європейська держава, якою є Україна, має право подати заявку на членство в ЄС. Зрозуміло, якщо вона виконає певні критерії. І як раз в нашій Угоді про асоціацію чітко прописано, що Україна – це європейська країна, а угода, яку ми підписали, не обмежує потенціал розвитку відносин між Україною та ЄС лише рамками зазначеної Угоди. Тому якась прихована перспектива членства в ЄС в України вже є.

Звичайно, ми б хотіли цю перспективу ще раз чітко прописати в спільних документах, зокрема в рамках Східного партнерства. Але це вже проблема не стільки України, скільки проблема консенсусу в самому ЄС.

Чому такого консенсусу немає?

Це пов'язано з різними причинами, в тому числі і з внутрішньою ситуацією в ЄС. Є проблема з Грецією та Великобританією. Тому в ЄС поки немає політичної рішучості, щоб чітко зафіксувати це в документах з Україною, Молдовою і Грузією. Але ми не повинні на цьому зациклюватися, тому що у нас ця перспектива є, і ніхто в нас не забере. Забрати перспективу – це проігнорувати Лісабонський договір, який є основою функціонування Євросоюзу.

Нещодавно в коментарі журналістам ви заявили, що майбутній саміт Східного партнерства може стати провальним. Що ви мали на увазі?

Насамперед, він може стати провальним не стільки для України, скільки для ЄС і самої політики партнерства.

Моя заява – це спроба мотивувати ключові країни-члени ЄС більш серйозно і більш відповідально підійти до підготовки та змісту документів саміту Східного партнерства у Ризі. Мені здається, що він повинен стати моментом істини в питанні майбутнього розвитку цієї спільної політики, особливо враховуючи ті тектонічні зміни, які відбулися останнім часом у країнах-учасницях Східного партнерства, так і в регіоні в цілому.

У документах Східного партнерства має бути чітка відповідь, яким ми бачимо подальший розвиток цієї політики, принаймні, на наступні два роки, тобто до наступного саміту.

Ми хотіли б чітко показати громадянському суспільству, що це не просто абстрактна декларативна політика, а це змістовна політика, орієнтована на конкретний результат. Ми б хотіли, щоб переваги від цієї ініціативи відчули не тільки бюрократи в Брюсселі або інших столицях, але і громадяни, в тому числі і українські. Це стосується і візової лібералізації, і транспортного сполучення, і поліпшення інвестиційних, торговельних, а також освітніх можливостей.

Тому ми працюємо для того, щоб наповнити цю політику конкретним змістом, щоб вона не перетворилася на чергову мильну бульбашку.

Європейські ЗМІ поширили інформацію з посиланням на джерела, що декларація, яка буде прийнята за результатами саміту в Ризі, буде найслабшою за всю історію Східного партнерства. Це так?

Я б не хотів завчасно загадувати, буде чи не буде декларація. Поки йде дуже важкий переговорний процес. Але я не бачу трагедії, якщо цій декларації не буде взагалі. До речі, у нас ще є запасний варіант, але поки ми продовжуємо працювати над спільним документом.

Станом на 14 травня, після проведення дев'яти раундів багатогодинних переговорів, в тексті декларації по ключовим аспектам планка амбіцій нижче, ніж у попередніх деклараціях, які були прийняті на Варшавському саміті в 2011 році або на Вільнюському саміті в 2013 році. Це стосується і чіткої диференціації між країнами партнерами, і перспектив членства, і питань секторального співробітництва.

Ми не можемо дозволити, щоб позиція щодо ситуації в Україні деградувала і, як наслідок, призвела до дискредитації політики Східного партнерства.

Нещодавно прийнята Спільна декларація саміту Україна-ЄС містить досить потужні сигнали для нас, ми не можемо собі дозволити включити в текст Ризької декларації менш вагомі положення, ніж ті, які є в наших двосторонніх відносинах з ЄС, інакше це може створити негативний прецедент і для двосторонніх відносин.

Буде на Ризькому саміті підніматися питання підписання угоди про єдиний авіаційний простір?

Це питання гостро стоїть на порядку денному відносин України і ЄС. Ми постійно його порушуємо в нашому діалозі. Євросоюз прагне підписати цей документ якомога швидше, оскільки ненормальною є ситуація, коли ми не можемо підписати документ, парафований більше півтора років тому.

Підписання та імплементація цього документа не тільки дозволить увійти в Україну так званим лоукостерам, що знизить ціни на авіаперевезення, але і дозволить захистити права споживачів у відповідності з європейськими стандартами. ЄС поки не готовий визначити чітку дату підписання угоди. Ми ж наполягаємо, щоб воно було підписано в червні цього року. Але із-за позиції двох країн – Великобританії та Іспанії – ЄС поки не може дати нам такі гарантії.

Я дуже сподіваюся на політичне лідерство керівництва Євросоюзу, яке має переконати Британії та Іспанії усунути перешкоди на шляху підписання цього важливого документа.

Коли Україна реально зможе отримати згоду Євросоюзу на безвізовий режим? Це може відбутися на саміті ЄС цього року, або вже у наступному?

Щоб запровадити безвізовий режим, нам особливо не потрібні саміти. Це буде залежати від двох факторів – від політичної волі країн ЄС і спроможності української сторони повністю виконати відповідні критерії ЄС.

Буквально днями Єврокомісія оприлюднила доповідь про виконання Україною другої фази плану дій щодо лібералізації візового режиму. Прогрес України оцінювався за 15 критеріями. По 10 критеріям констатувалося повне або майже повне виконання вимог. За 4 критеріями ми виконали вимоги частково з гарною перспективою остаточного прогресу і тільки один критерій виконали лише частково. Мова йде про запобігання корупції і боротьбу з нею.

Важливо, що ЄС задекларував готовність підготувати ще один останній звіт, у якому, як ми сподіваємося, Єврокомісія рекомендуватиме Європарламенту і Ради ЄС дати добро на впровадження безвізового режиму з Україною. Ми очікуємо, що цей звіт буде оприлюднений вже восени. Якщо до цього часу Україна остаточно виконає всі критерії, то після позитивного звіту у нас відкриється можливість для проведення необхідних процедур щодо запуску безвізового режиму для поїздок громадян України в країни Шенгенської зони.

Можу вас запевнити, що ми приблизно знаємо, коли фактично безвізовий режим почне діяти, але зараз я б не хотів називати конкретні дати, а сконцентруватися на виконанні домашніх завдань та критеріїв ЄС.