Нові шокові іноземці-реформатори в Україні - Хто вони такі

Після зміни уряду з Кабінету Міністрів були звільнені всі іноземці.

Але влада вже знайшла нових експатів. Правда, тепер вони не будуть займати міністерські посади, а очолять групу з підтримки реформ в Кабінеті Міністрів.

Співголовами групи стануть поляк Лешек Бальцерович і словак Іван Міклош.

Інформація про нових запрошених реформаторів

Нові призначення

Один з успішних архітекторів польських реформ Лешек Бальцерович став представником президента в Кабінеті Міністрів, а також співголовою групи з підтримки реформ в Кабміні.

Відповідний указ президент Петро Порошенко підписав в п'ятницю, повідомляє його прес-служба.

Порошенко разом з прем'єром Володимиром Гройсманом провів зустріч з Бальцеровичем, а також екс-міністром фінансів Словаччини Іваном Міклошем, який є другим співголовою групи з підтримки реформ в Кабміні.

У прес-службі додали, що створення єдиної групи стратегічних радників з підтримки реформ в Україні підтримане Європейським Союзом і в четвер Порошенко обговорював це питання з комісаром ЄС з питань європейської політики сусідства і переговорів щодо розширення Йоганессом Ганом.

"Наша принципова позиція: ми не будемо мати президентської і прем'єрської команди і групи. У нас буде єдина, загальна команда, яка буде реформувати країну", - сказав Порошенко.

Також Бальцерович призначений радником президента.

"Розвиток України значно кращий, ніж те, якою змальовують Україну. Я повинен показати ці досягнення, які не завжди помічаються Заходом", - сказав Бальцерович.

Він запевнив, що одним з напрямків його діяльності на новій посаді буде активна робота із західними інвесторами і політиками для представлення реальної ситуації в Україні і досягнень країни на шляху реформ.

Міклош додав, що Україна має значний невикористаний потенціал.

"Нашою метою буде не створення якоїсь паралельної структури, а допомога українським реформаторам подолати проблеми. Будемо працювати", - сказав він.

Хто такий Бальцерович

Бальцерович був віце-прем'єр-міністром і міністром фінансів Польщі в 1989-1991 і 1997-2000 роках і головою Національного банку Польщі у 2000-2007 роках.

Бальцерович народився в невеликому містечку Ліпно, що знаходиться між Познанню і Вроцлавом, в 1947 році. У 1970 році закінчив з відзнакою відділення зовнішньої торгівлі Головної школи планування і статистики у Варшаві. У 1974 році отримав звання магістра в університеті Св. Джонса в Нью-Йорку, а в 1975 році захистив докторську дисертацію у Варшаві.

Вступивши на початку 1980-х років разом з багатьма прозахідно орієнтованими інтелектуалами-технократами свого покоління до лав "Солідарності", Бальцерович не відігравав в ній очевидної політичної ролі.

До моменту приходу до влади "Солідарності" фінансова система Польщі була зруйнована, логістика паралізована, ціни зростали на тлі загального дефіциту. Були потрібні невідкладні заходи щодо формування механізмів ринкового господарства, для фінансової та грошової стабілізації.

Пішовши з уряду, Бальцерович на деякий час пішов в наукові студії, став професором Головної торгової школи у Варшаві, читав лекції в престижних університетах країн Західної Європи і США, опублікував кілька книжок про досвід польських реформ.

Суть реформ Бальцеровича в Польщі

До початку реалізації програми Бальцеровича - 1 січня 1990 року - економіка Польщі була в стані глибокої економічної кризи, яка мала системний характер.

Вихід із цього становища керівництво країни бачило в проведенні курсу на кардинальні системні зміни:

• зміна структури власності,

• демонополізація економіки,

• повне введення ринкових механізмів,

• реформи фінансової і банківської системи, а також конвертування злотого, що забезпечувало б відкритий характер економіки.

Початок системних змін передбачалося поєднати з етапом стабілізації економіки, основними елементами забезпечення якої стали такі фінансові заходи:

1) жорстко обмежувальна монетарна політика, що виражається в різкому скороченні грошової емісії;

2) ліквідація бюджетного дефіциту, головно за рахунок значного обмеження дотацій на продукти харчування, сировину, засоби виробництва, енергоносії тощо;

3) лібералізація основної маси цін - понад 90% цін є вивільненими;

4) введення часткової конвертованості польської валюти - злотого - за її значної девальвації, уніфікації курсу на всіх ринках і лібералізації зовнішньої торгівлі;

5) жорстко обмежувальна політика доходів.

Саме цей комплекс фінансових заходів і отримав в Польщі назву "шокова терапія".

Реформи Міклоша

Іван Міклош займав в Словаччині посади міністра з питань приватизації (1991-1992), віце-прем'єр-міністра з економіки (1998-2002), віце-прем'єра і міністра фінансів (2002-2006 і 2010-2012).

Як і прем'єр-міністра Словаччини Мікулаша Дзуринду, Міклоша вважають автором словацьких економічних реформ.

З 2014 року Іван Міклош консультує і український уряд. Міклош називає головною умовою успішності економічних реформ швидкість їх реалізації.

"Чим радикальнішим буде перетворення, тим швидше розпочнеться відновлення економіки, а отже - коротшим буде шоковий період. Про це свідчить досвід Словаччини, Польщі, балтійських країн. Але найнебезпечніше - половинчасті реформи. Власне, Україна є яскравим прикладом, якими небезпечними є такі реформи. Саме тому вам необхідні комплексні і радикальні перетворення", - розповів він.