Ми вмирали не за нову Україну, а за олігархічний капіталізм без Януковича. Став зрозумілий зв'язок Путіна, Порошенко і Майдану.

Я тут мізками трохи пораскинула щодо скандалу з чорною касою ПР який назріває. Кажуть, з цієї чорної каси годували опозицію під час Майдану. Ландік сьогодні на 112 каналі сказав, що покійний Віктор Янукович говорив йому про те, що його батько не причетний до трагедій на Майдані, що заправляли всім Льовочкін і Єфремов. Вимальовується наступна картина. Якщо не права, поправте.

Намагаючись підім'яти під себе і під свою сім'ю всю Україну з її потоками та бізнес схемами, Янукович перегнув палицю. Він став загрозою для олігархів. Відбулася стрілка олігархів і деяких функціонерів ПР. Вирішили, що настав час пахана скинути. Зрозуміли, що самі не потягнуть, треба піднімати народ. А тут як раз Путін з великим хабарем за відмову України від європейського шляху наспів. Молодь не погодилася з таким різким поворотом і вийшла на Майдан. І ось тут-то ПР і використала момент. Був даний наказ жорстоко розігнати студентів. Після цього ком покотився з гори і його вже не можна було зупинити.

Олігархи фінансували Майдан, функціонери розробляли технології. Ідеологи партії Регіонів розуміли, що їм самим не можна з'являтися на Майдані, народ їх роздере, оскільки їх особи накладаються на картинку Янукович - зек-злодій-зрадник національних інтересів. Тому на майданівської сцені з'явилася так звана опозиція – Яценюк, Тягнибок, Кличко та Порошенко, який миготів там рідше за інших. Кажуть, він багато часу проводив за кордоном. З кимось зустрічався, з кимось радився. Насправді, всі вище перераховані не були ніякою опозицією. Їм платили за те, щоб вони грали роль опозиції.

Позбутися Януковича і розчистити простір було цікаво, перш за все, олігархам, в тому числі і Порошенко, який прекрасно розумів у скільки разів зможе розбагатіти, якщо його обставини і удача піднесуть його у президентське крісло. Завсідникам майданівської сцени платили, ймовірно, також за те, щоб вони переконали народ зберегти Януковича до наступної зими, коли його можна буде мирно переобрати. Саме тоді в Києві з'явився путінський друг Штайнмаейр, який тиснув на «опозицію», «змушуючи» їх підписати меморандум. Але хотіли Фірташ, Ахметов і Порошенко чекати до зими?

Очевидно, що не хотіли, тому мирно не вийшло. І ось тут-то я запитую себе: ця пристрасна мова Парасюка на сцені – це справжня або театралізоване дійство? Тому що ця чорна каса ПР багато перевернула і розставила зовсім по-іншому зовсім інші акценти.

Те, що одним з тих, хто ховався за лаштунками Майдану, був Фірташ, доводить той факт, що Порошенко і Кличко поїхали до нього у Вену висловити подяку та отримати благословення, коли вже стало ясно, що один з них – президент України, а другий - київський мер.

Я запитую себе – яким боком до цього Майдану були причетні США в особі Нуланд?

Такий сценарій також пояснює той факт, що жодного олігарха чи функціонера з ПР пост-майданівська влада не чіпала. Не було непримиренних ворогів і не було ніякої опозиції! Був договірняк, була одна команда, яка нашою кров'ю вигнала голову однієї з «сімей». Цей сценарій пояснює те, що Порошенко і Яценюк змогли дуже швидко накопичувати свої політичні проекти і пройти з ними більшістю в Раду. Гроші з чорної каси ПР були використані досить ефективно.

Продовжуючи тягнути за криваву мотузочку нашої недавньої історії, можна припустити, що на якомусь етапі втрутився Путін, який прагнув зберегти свого ставленика Януковича при владі. На українських олігархів йому було наплювати. Саме тоді почала проливатися кров на Майдані. Росіяни постачали зброю, гвинтівки і спеців. Народ вистояв, а разом з ними і олігархи.

Тоді, взимку 2013 – 2014 років, в Україні відбувся олігархічний переворот, відгомін якої ми спостерігаємо зараз у Раді, де вже ніхто ні за кого не ховається, і фракція Порошенка і Яценюка відкрито об'єдналася з фракціями олігархів. Так що ми стояли три зимових місяці і вмирали не за нову Україну, а за олігархічний капіталізм без Януковича.

Добре, що зрозуміли. Тепер буде по-іншому.

Останнє питання: я впевнена, що у Тропака ці документи були давно. Але так співпало, що він їх оприлюднив відразу ж після звільнення Савченко. Невже їй вже уготована роль Жанни Д'арк, яка повинна буде підняти народ і військо? Ось тільки за кого ми в цей раз будемо кров проливати, хто буде цим невидимим і могутнім, хто буде рухати і маніпулювати масами з-за лаштунків?

На фронті небувале загострення. Але це зовсім не збіг. Хтось явно намагається врятувати свою шкуру. Ми ж з вами прекрасно розуміємо, про що саме справжні Мінські домовленості. Про те, щоб як можна довше зберегти у влади політичного спадкоємця Януковича і чергового ставленика Путіна... Порошенко не відразу зайняв місце Януковича. Думаю, Путін не відразу його прийняв, але з часом, в Мінську, він змінив свою думку... Цим пояснюється АТО замість війни, відмова ввести військовий стан з переведенням економіки на військові рейки. Були оголошені незаконні мобілізації, але народ було не шкода. Він міг і повинен був помирати.

До речі, реакція нашого головнокомандуючого (того ж Порошенка) на агресію, взагалі повинна увійти в підручники по військовому мистецтву. В умовах війни і кривавого перемир'я, вся Україна, а особливо її столиця, покриваються, як гриби після дощу, солодкими магазинами Рошен. Як і згадувалося вище, бізнес того, хто зіграв роль головного «опозиціонера» під час революції Гідності, розцвів і примножився.

Я також думаю, що Путін злякався, як всі говорили, не гніву народного Майдану, а олігархічного перевороту, який міг і все ще може відбутися в Росії. Саме тому, він попер на Україну, Російський світ – це страх Путіна перед грошовими мішками, які в будь-яку хвилину можуть підняти і озброїти народ. Що стосується Порошенка, то Путін тримає його на договорняк, як колись тримав Януковича. Янукович повинен був зробити розворот від Європи, не підписавши в останню хвилину Асоціацію, а Порошенко повинен проштовхнути вибори в терористичних утвореннях на Донбасі з закріпленням їх легітимності в Конституції, таким чином, назавжди поховавши Україну, зробивши її путінським протекторатом.

Ось так, народ... Проти фактів не попреш.

Olena Ksantopulos